Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 81

3. За жоден зі злочинів, які утворюють сукупність, особу ще не було засуджено. Дана ознака є обов'язковою для наявності сукупності злочинів. Поняття засудження не роз'яснюється в кримінальному праві і є терміном кримінально-процесуального права, хоча КПК України також не використовує його для визначання стадії кримінально-процесуального провадження. В КПК можна зустріти поняття «засуджений», під яким розуміють особу, щодо якої було винесено (постановлено) обвинувальний вирок суду (ст. 335, 344, 345 КПК тощо).

Отже, дана ознака сукупності означає, що всі злочини винна особа вчиняє до винесення (постановлення) обвинувального вироку хоча б за один з них. З цим погоджується більшість науковців, однак існує і протилежна думка, згідно з якою під засудженням слід розуміти не сам факт винесення вироку судом, а тільки той момент, з якого цей вирок набрав чинності.

Вважаємо, що подібне розуміння ознаки «вчинення злочинів до засудження» невиправдано звужує поняття сукупності і не ґрунтується на кримінальному законі.

Як вже зазначалося, інститут множинності є комплексним. Він складається не тільки із норм, що розташовані в межах генерального інституту кримінального права — злочину, але також включає норми, які регулюють особливості призначення покарання за окремі види множинності злочинів (статті 70–72 КК) і належать до іншого генерального інституту кримінального права — покарання. А тому при визначенні ознак сукупності злочинів слід враховувати не тільки положення ст. 33 КК, а й положення ст. 70 КК, де сформульовані правила призначення покарання за сукупністю злочинів.

В ч. 4 ст. 70 КК зазначається, що як сукупність злочинів розглядаються ситуації, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Таким чином, сам закон пов’язує засудження із винесенням (постановленням, а точніше, проголошенням) вироку, а не з набранням ним чинності.

Інколи в кримінально-правовій літературі вказують (В.П. Малков), що «суттєвою ознакою сукупності є те, що ні один зі злочинів, що до неї входять, не був ще предметом судового розгляду, і всі вони ставляться особі за провину одночасно». На нашу думку, таке тлумачення поняття сукупності є необґрунтовано обмежувальним. При з’ясуванні ознаки «вчинення злочинів до засудження» не має значення, одночасно суд розглядає справи про ці злочини чи в різний час; один суд засуджує особу чи різні суди, одним вироком чи кількома. Як зазначалося вите, іноді про раніше вчинений злочин може стати відомо вже після засудження особи за інший злочин. Отже, слід погодитись з М І. Бажановим, на думку якого, «у всіх вказаних випадках злочини вчинені особою раніше засудження хоча б за один із них. Тобто перед нами та ж сама сукупність злочинів, але обтяжена процесуальними обставинами, що позбавляють можливості одночасного розгляду всієї сукупності обвинувачень». Юридична природа вчиненого від цього не змінюється, бо всі злочини хронологічно вчинені до винесення вироку хоча б за один із них. Крім того, в законі ніде не визначається, що сукупність злочинів обов'язково передбачає одночасний розгляд усіх злочинів, що вчинив підсудний.