Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 80

Вказану точку зору на кваліфікацію сукупності злочинів поділяє також судова практика. Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» прямо зазначено (п. 20), що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються і у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції.

В окремих випадках сукупність злочинів можуть утворювати тотожні злочини, вчинення яких є якісною ознакою іншого виду множинності — повторності. Це, наприклад, закінчений злочин і кримінально-каране готування чи замах на такий самий (тотожний) злочин, а так само співучасть в такому злочині.

Як бачимо, повторність тотожних злочинів тут одночасно виступає і видом сукупності злочинів. З огляду на своєрідне сполучення двох різних видів множинності, такі випадки в теорії кримінального права цілком слушно називають «повторність-сукупність».

На можливість кваліфікації за сукупністю тотожних злочинів неодноразово вказував і Верховний Суд України. Зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» зазначається (п. 12), що «при вчиненні двох чи більше зґвалтувань, відповідальність за які передбачено різними частинами ст. 152 КК, а також при вчиненні в одному випадку замаху на зґвалтування або співучасті в цьому злочині, а в іншому — закінченого зґвалтування, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю вказаних злочинів».

Аналогічне роз'яснення щодо кваліфікації сукупності тотожних злочинів міститься і в п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».

В кримінально-правовій літературі також активно дискутувалось питання щодо можливості визнання сукупності при вчиненні злочинів, передбачених різними частинами однієї статті, в яких передбачені основний, кваліфікований та особливо кваліфікований склади одного й того самого злочину.

Вважаємо, що виходячи із буквального тлумачення закону, реальну сукупність можуть утворити всі випадки різночасного вчинення діянь, що містять самостійний склад злочину. Така думка підтверджується і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство», в п. 13 якої говориться, що «у разі, коли хуліганські дії містять ознаки, передбачені різними частинами ст. 296 КК, одночасна їх кваліфікація за цими нормами закону можлива тільки за наявності реальної сукупності злочинів, наприклад, хуліганство, що складалося із кількох епізодів, перший із яких характеризувався особливою зухвалістю, другий — крім того застосуванням зброї, а третій — опором представникові влади, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 296 КК».