Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 78

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Сумської області щодо засуджених Н. і В. залишила без змін, а щодо засудженого Я. — змінила: постановила вважати його засудженим за пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК.

Якщо один вчинений винною особою злочин підпадає під ознаки різних частин однієї статті КК, що передбачають різні кваліфіковані склади цього злочину (наприклад, грабіж, поєднаний з проникненням у житло (ч. 3 ст. 186) і у великих розмірах (ч. 4 ст. 186 КК), то вчинене діяння кваліфікується за тією частиною статті, що передбачає більш суворе покарання (в даному випадку за ч. 4 ст. 186 КК). Кваліфікація за ознакою повторності тут не потрібна, тому що в цьому випадку вчиняється лише один злочин, у якому наявні лише декілька кваліфікуючих ознак. Але в процесуальних документах, наприклад, в обвинувальному вироку, всі ці кваліфікуючі ознаки обов’язково повинні бути зазначені.

Якщо ж особа у різний час вчиняє два злочини, які підпадають під ознаки однієї й тієї самої статті Особливої частини КК, але кожен із них містить кваліфікуючі ознаки, передбачені у різних частинах цієї статті (наприклад, особа вчиняє спочатку грабіж, передбачений ч. 3 ст. 186, а через деякий час — ч. 4 ст. 186 КК), то вчинене має визнаватися і повторністю, і сукупністю (так звана, «повторність-сукупність»). У такому випадку вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів (у наведеному прикладі за ч. 3 ст. 186 і ч. 4 ст. 186 КК). Що ж стосується формули обвинувачення, то у відповідних процесуальних документах мають бути зазначені всі кваліфікуючі ознаки цих злочинів, у тому числі і повторність.

1.4.2. Сукупність злочинів

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Визначення сукупності злочинів, яке наведене в ч. 1 ст. 33 КК, дозволяє виділити наступні її ознаки:

Кількісна ознака.

Особа (група осіб) вчиняє два або більше самостійних одиничних злочинів. Сукупність злочинів не може утворюватись із правопорушень, а також із суспільно небезпечних діянь, що не передбачені в Особливій частині КК. Характеризуючи цю ознаку, М.С. Таганцев вказував, що «сукупність злочинів існує тоді, коли діяння, в яких обвинувачується підсудний, відокремлені одне від одного і з зовнішньої, і з внутрішньої сторони, — в цьому і полягає межа, що відокремлює сукупність від одиничного злочину».