Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 172

2. Стосовно такого одноактного виду додаткового покарання, як конфіскація майна в ст. 48 КВК не встановлюються які-небудь конкретні строки його виконання. Згідно з цією статтею після набрання законної сили вироком суду, яким призначена конфіскація, його копія, копія опису манна і виконавчий лист надсилаються для виконання до Державної виконавчої служби. Вочевидь, що той основний вид покарання, до якого приєднується конфіскація майна, є строковим, і тому ще до його повного відбуття конфіскація майна у переважній більшості випадків є, як правило, вже виконаною. Однак у тих, відносно рідких випадках, коли новин злочин вчиняється особою після повного відбуття основного покарання, але до виконання такого додаткового, як конфіскація майна, також має місце сукупність вироків. Тому в цих випадках, конфіскація майна, як невідбуте (точніше, невиконане) покарання приєднується за правилами ст. 71 КК до знову призначеного за новим вироком покарання.

3. Згідно з загальним правилом, встановленим в ч. 2 ст 71 КК. при складанні покарань за сукупністю вироків остаточний його строк не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Таким чином, і тут мова йде про строкові види покарань Однак при призначенні покарання за ст. 71 КК може виникнути й така ситуація, коли, по-перше, як за попереднім, так і за знову проголошеним вироками особа засуджується не до строкових видів покарань, а за кожним з цих вироків їй призначається такий одноактний вид покарання, як штраф (зрозуміло, що це має значення лише за умови, якщо призначений за попереднім вироком штраф ще не було повністю сплачено на момент вчинення нового злочину). По-друге, сукупність вироків можуть складати при цьому такі злочини, за вчинення яких у відповідних санкціях статей Особливої частини КК штраф передбачений у розмірі, який перевищує ту його максимальну межу (одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), яка встановлена в ч. 2 ст. 53 Загальної частини КК. Наприклад, можливість призначення штрафу у розмірі, який перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачена в санкціях ст. 209¹, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 212¹, статті 218, 220, частини 2 і 3 ст. 229 КК та ін.

Вважаємо, що і у таких випадках також повинні застосовуватися правила ст. 71 КК, проте остаточне за сукупністю вироків покарання у виді штрафу має бути призначено у межах тих його максимальних розмірів, які встановлені не у ч. 2 ст. 53 КК, а у відповідних санкціях статей Особливої частини КК. Саме таке рішення цього питання, по-перше, певною мірою узгоджується і з положеннями ч. 2 ст. 53 КК, де зазначено, що розмір штрафу може перевищувати одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо це прямо передбачено в санкціях відповідних статей Особливої частини КК По-друге, інше рішення цього питання призводило б до необґрунтованого пом’якшення остаточного покарання щодо осіб, які вчинили новий злочин після засудження за попередній, порівняно з тими, які вчинили декілька таких злочинів до засудження хоча за один із них. Інакше кажучи, якщо ігнорувати максимальний розмір штрафу, передбачений у конкретній санкції, то за таких умов покарання, яке призначалося б за правилами ст. 71 КК, не відрізнялося б за своєю суворістю від покарання, призначеного за правилами ст. 70 КК.