Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 171

Так, при призначенні за різними вироками, наприклад, штрафу максимальна межа останнього згідно з ч. 2 ст. 53 складає одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але в статтях Особливої частини КК може бути передбачений і більш високий максимальний розмір цього виду покарання. Тому при застосуванні приписів ч. 2 ст. 71 КК виникає питання, із якого максимального розміру цього виду покарання — встановленого в ч. 2 ст. 53 КК чи у відповідних санкціях — слід виходити при визначенні остаточної суми штрафу за сукупністю вироків.

При застосуванні ст. 71 КК може виникнути і мигання, як визначати невідбуту частину покарання за попередній злочин, якщо в конкретній ситуації за попереднім вироком були призначені і ще не виконані такі види покарань, як штраф чи конфіскація майна.

При призначенні за різні злочини (за різними вироками) покарання, передбаченого ст. 55 КК, характер правообмежень, які складають його зміст, може не співпадати і стосуватися досить різних сфер правового статусу особи, коли, наприклад, за один зі злочинів (одним із вироків) винного було позбавлено права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, а за інший — права керувати транспортними засобами. Тому у таких випадках виникає питання, за яким саме принципом повинні бути об’єднані ці покарання за сукупністю злочинів або вироків.

Виправні роботи (ст. 57 КК) або службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) можуть бути призначені за декілька злочинів (кількома вироками) не тільки на різні строки, а й з різними відсотками відрахувань із заробітку засудженого. Тому виникає питання, що повинно бути покладено в основу визначення порівняльної суворості цих видів покарань, якщо вони призначені на однакові чи різні строки, але з різними відсотками відрахувань, і як це має позначитися на порядку їх остаточного визначення за сукупністю злочинів або вироків.

На деякі з цих особливостей вже зверталася увага на сторінках цієї роботи, але окремі з них заслуговують спеціального розгляду.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК при сукупності вироків суд до знову призначеного покарання приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Звідси випливає, що під покаранням, призначеним попереднім вироком, закон має на увазі такий його вид, який належить до так званих строкових покарань і в зв'язку з цим відбувається засудженим, тобто триває у часі, проміжок якого визначається вироком суду. Але попереднім вироком особа могла бути засуджена і до штрафу, який належить до так званих одноактних видів покарань і в зв'язку з цим не відбувається засудженим протягом певного часу.

Слід, однак, ураховувати, що і стосовно цього одноактного виду покарання в ч. 1 ст. 26 КВК встановлено, що засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили. У разі ж несплати засудженим штрафу добровільно протягом цього строку його стягнення відповідно до ч. 2 ст. 26 КВК провадиться примусово. Таким чином, можна зробити висновок: хоча закон (ст. 71 КК) і не вирішує цього питання безпосередньо, але якщо на момент вчинення нового злочину штраф ще добровільно не сплачений (повністю або частково) засудженим чи не стягнутий з нього у примусовому порядку, має місце сукупність вироків і несплачена сума штрафу підлягає приєднанню до знову призначеного покарання за правилами ст. 71 КК.