Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 169

Аналіз положень статей 71 і 72 КК також свідчить, що при призначенні за сукупністю вироків додаткових покарань можуть виникнути три ситуації, за наявності яких одне або кілька додаткових покарань (ч. 4 ст. 52 КК) можуть бути призначені судом: а) лише за попереднім вироком; б) тільки за наступним (новим) вироком; в) як за попереднім, так і за наступним вироками. У зв’язку з цим при їх призначенні за сукупністю вироків суд повинен дотримуватися таких правил.

1. Якщо додаткові покарання призначені тільки за попереднім вироком, то незалежно від того, одне чи декілька їх видів призначені цим вироком, усі вони лише приєднуються (без складання між собою) до остаточно визначеного за сукупністю вироків основного покарання.

2. До основного покарання, остаточно визначеного за сукупністю вироків, приєднуються лише такі додаткові покарання (або невідбута їх частина), які були призначені за попереднім вироком, але ще повністю або частково не виконані (не відбуті) на час проголошення нового вироку.

Так, за справою Ф., останнього було засуджено за кваліфіковану крадіжку до трьох років позбавлення волі. До цього покарання суд приєднав частину покарання (один рік позбавлення волі), невідбуту Ф. за попереднім вироком, і остаточно за сукупністю вироків визначив чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

Розглядаючи цю справу за поданням прокурора, вищестояща судова інстанція цілком слушно вирок щодо Ф. змінила і виключила з нього рішення про застосування до засудженого конфіскації манна на тих підставах, що «попереднім вироком, покарання за яким Ф. частково не відбув, додаткове покарання в виді конфіскації манна не призначалося. За знову вчинений злочин йому також призначене тільки основне покарання у виді позбавлення волі. Отже, призначаючи Ф. покарання за сукупністю вироків, суд не мав права призначити йому це додаткове покарання».

3. Порядок приєднання додаткових покарань до остаточно визначеного (сукупного) основного покарання залежить: а) від виду невідбутого додаткового покарання — є воно строковим чи одноактним; б) від виду того основного покарання, до якого приєднується додаткове, є воно пов’язаним із обмеженням чи позбавленням волі (статті 60–63 КК) або не належить до таких (ч. 3 ст. 55 КК).

4. З урахуванням зазначених особливостей на час проголошення судом нового вироку призначене за попереднім вироком додаткове покарання:

а) може бути вже виконаним якщо воно є одноактним, а не строковим. Така ситуація можлива у випадках, коли, наприклад, штраф або конфіскація майна приєднувалися як додаткові покарання до обмеження волі і були виконані одразу ж після набрання законної сили вироком суду за попередній злочин;

б) може бути ще не виконаним (не відбутим) повністю або частково — якщо воно було строковим, а не одноактним і приєднувалося до основного покарання, пов’язаного з обмеженням чи позбавленням волі (статті 60–63 КК), або приєднувалося до інших видів основних покарань, але при цьому за своєю тривалістю перевищувало строк основного покарання. Така ситуація може виникнути, наприклад, у випадках, коли позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання (незалежно від строку, на який воно призначено) приєднувалося до обмеження чи позбавлення волі або призначалося як додаткове покарання строком, скажімо, на три роки і приєднувалося до громадських чи виправних робіт (ч. 3 ст. 55 КК).