Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 152

Ураховуючи це. суд відповідно до ст. 71 КК до призначеного покарання за ст. 94 КК 1960 р. приєднав ту частину покарання, яку було невідбуте за попереднім вироком за злочини, передбачені частинами 2, 3 ст. 140 КК 1960 р., і від відбування якої К.В. було звільнено через тяжку хворобу. Остаточно К.В. на підставі ст. 71 КК було призначено сім років і п’ять місяців позбавлення волі.

Однак ухвалою спільного засідання Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України цей вирок змінено і виключено з нього рішення про часткове приєднання на підставі ст. 71 КК до призначеного К.В. покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, оскільки «згідно з ч. 4 ст. 84 КК засуджений, звільнений від відбування покарання відповідно до ст. 408 КПК направляється для подальшого відбування покарання лише в разі одужання; інших підстав законом не передбачено. Як убачається з вироку, К.В. страждає на відкриту форму туберкульозу, що вказує на відсутність підстав для його повернення для відбування покарання за попереднім вироком». В ухвалі також зазначено, що «КК не передбачено застосування ст. 71 цього Кодексу, коли засудженого через тяжку хворобу було звільнено віл покарання за попереднім вироком. Отже, суд не мав підстав для призначення К.В. покарання відповідно до цієї статті і неправильно застосував кримінальний закон».

Таким чином, можна констатувати, що у всіх випадках, коли засуджений з підстав, передбачених законом, звільняється від відбування покарання, призначеного попереднім вироком, чи, відбувши частину цього покарання, звільняється від подальшого його відбування, вчинення ним нового злочину виключає призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК), якщо звільнення від покарання, призначеного попереднім вироком, не було умовним.

Аналіз ч. 1 ст. 71 КК дає підстави для висновку, що призначення покарання за сукупністю вироків здійснюється за наявності таких умов:

1) особа вчиняє два чи більше діянь, кожне із яких містить ознаки певного складу злочину. Причому, ці злочини можуть бути: а) закінченими чи незакінченими, б) вчиненими одноособово чи у співучасті, в) тотожними, однорідними чи різнорідними; г) простими чи ускладненими (складними);

2) хоча б за один із попередніх злочинів має бути постановлений (проголошений) вирок суду. Цей вирок повинен бути: а) обвинувальним і б) обов’язково пов’язаним із призначенням покарання. Виправдувальний вирок за попереднє діяння чи обвинувальний, але постановлений без призначення покарання (наприклад, за умов застосування ст. 105 КК), виключає застосування ст. 71 КК.

Інакше кажучи, ця умова застосування ст. 71 КК означає, що її правила використовуються лише щодо особи, раніше засудженої обвинувальним вироком суду з призначенням їй покарання. При цьому слід також ураховувати, що: а) покарання за попередній злочини може бути призначено вироком суду до реального відбування засудженим; б) особа може бути умовно звільнена (з випробуванням) від реального його відбування на підставі статей 75, 79, 104 КК; в) умовно чи умовно-достроково звільнена від подальшого його відбування (ст. 81, частини 1 і 4 ст. 83. ст. 107 КК); г) призначене попереднім вироком покарання чи невідбута його частина можуть бути замінені більш м’яким (ст. 82, ч. 4 ст. 83, ч. 3 ст. 86, ч. 2 ст. 87 КК);