Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 150
І. О. Зінченко
Частина 3 ст. 71 КК наголошує, що призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
У частині 4 статті 71 КК вказується, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Нарешті, ч. 5 ст. 71 КК передбачає правила, згідно з якими, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті
Системний аналіз приписів, передбачених в ст. 7, 1 КК у їх співвідношенні з положеннями норм Розділу VII Загальної частини КК (статті 32–35 КК) свідчить, що призначення покарання за сукупністю вироків здійснюється за наявності двох видів множинності злочинів: а) повторності злочинів, яка пов’язана із засудженням особи за попередній злочин (частини 1 і 3 ст. 32 КК) і б) рецидиву злочинів (ст. 34 КК).
Водночас слід ураховувати, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 71 КК обов'язковою умовою застосування правил призначення покарання за сукупністю вироків є вчинення нового злочину лише (і тільки)
Відсутні підстави для застосування ст. 71 КК і у таких ситуаціях.