Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 149

П. визнано винним у тому, що, будучи притягнутим 4 червня 2004 р. до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, під час утримання в камері районного управління внутрішніх справ разом з Т. та іншими особами вчинили втечу.

Розглядаючи цю справу за касаційним поданням прокурора, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України встановила, що, «призначаючи П. покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком… суду від 8 липня 2004 р., яким його засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до трьох років позбавлення волі, суд мотивував це тим, що П. учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 393 КК. під час іспитового строку.

Але поза увагою суду залишилася та обставина, що П. учинив злочин, передбачений ст. 393 КК, не тільки в період іспитового строку, й і до проголошення стосовно нього вироку… суду від 8 липня 2004 р., у зв’язку з чим суд зобов’язаний був призначити йому покарання за правилами, передбаченими статтями 70, 71 КК.

Отже, суд повинен був на підставі ст. 71 КК призначити покарання за сукупністю вироків… від 30 березня 2004 р. та від 29 вересня 2004 р., а потім визначити покарання за сукупністю злочинів, зарахувавши в його строк покарання, частково відбуте П. за вироком від 8 липня 2004 р.».

У наведених і подібних ним випадках має місце так званий «збіг» сукупності злочинів та сукупності вироків, тому і застосовуються тут правила призначення покарання, передбачені як ст. 70, так і ст. 71 КК. Саме ці ситуації має на увазі Пленум Верховного Суду України, коли в постанові від 24 жовтня 2003 р. (п. 25) роз’яснює: «Коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші — після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так й ст. 71 КК: спочатку — за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього — за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім — за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно — за сукупністю вироків».

2.2. Призначення покарання за сукупністю вироків

2.2.1. Загальні положення

Призначення покарання за сукупністю вироків здійснюється за правилами, встановленими в статтях 71–72 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

У частині 2 цієї статті зазначається, що при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п’ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п’яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.