Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 148

Своєрідність описаної ситуації, мабуть, і призводе до того, що у судовій практиці вона далеко не завжди вирішується відповідно до закону.

Так, вироком суду від 27 липня 2004 р. М. було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі за вчинення 7 березня 2004 р. крадіжки чужого майна з проникненням у приміщення.

За матеріалами справи встановлено, що 25 травня 2004 р. М. було також засуджено за ч. 3 ст. 185 КК за крадіжку, вчинену ще 6 липня 2003 р., на 3 роки позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК і звільнено від відбування цього покарання з випробуванням, іспитовий строк якого становив два роки.

Остаточно за сукупністю цих злочинів суд призначив три роки і шість місяців позбавлення волі.

Таким чином, обидва злочини М. вчинив ще до засудження хоча б за один із них і за крадіжку, вчинену 6 липня 2003 р., був засуджений з застосуванням ст. 75 КК, а за крадіжку, вчинену 7 березня 2004 р., — до реального покарання.

Виходячи з встановленого, суд при призначенні покарання за сукупністю злочинів правильно застосував правила ч. 4 ст. 70 КК, але при їх застосуванні до трьох років позбавлення волі, призначених за останнім вироком до реального відбування, помилково приєднав шість місяців позбавлення волі, від реального відбування якого засуджений був звільнений за попереднім вироком із застосуванням ст. 75 КК. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України виправила цю помилку і в ухвалі зазначила, що обидва вироки за справою М. повинні виконуватися самостійно.

Помилки такого роду зустрічаються на практиці ще досить часто. Але, погоджуючись з тим. що на підставі чинного кримінального законодавства ні поглинення, ні складання покарань, одні з яких призначені умовно, а інші реально, неприпустимо, вважаємо, що навряд чи виправданою є і ситуація, коли засуджений реально відбуває покарання за один злочин, а за інший — у нього одночасно спливає іспитовий строк. На наш погляд, такий правовий нонсенс є ще одним доказом, який свідчить на користь внесення тих змін до кримінально-процесуального закону, доцільність яких вже раніше обґрунтовувалася.

4. Ситуація, описана у ч. 4 ст. 70 КК, може бути ускладнена і тим, що після проголошення вироку виявиться, що особа винна ще в декількох злочинах, одні з яких вчинені нею до, а інші — після проголошення цього вироку. Помилки при вирішенні цієї ситуації теж зустрічаються у судовій практиці.

Так, вироком суду від 29 вересня 2004 р. П. засуджено за ч. 2 ст. 393 КК на п’ять років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно до відбування призначено п’ять років і шість місяців позбавлення волі.