Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 135

Проте колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України цей вирок скасувала, посилаючись на те, що «… визначаючи К. за сукупністю злочинів остаточну міру покарання шляхом поглинення штрафу позбавленням волі, суд порушив вимогу ч. 3 ст. 72 КК, згідно з якою основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів та вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно» (виділено авт. — В.Т.).

Однак наведене рішення Судової палати навряд чи можна визнати обґрунтованим і не тільки тому, що воно суперечить вищенаведеним роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України. Звертає на себе увагу те, що хоча в рішенні колегії суддів і зроблено посилання на ч. 3 ст. 72 КК, але без усіляких на це підстав дається розширювальне тлумачення змісту цієї норми, бо хоча в ній і встановлено заборону, але тільки (і саме) на складання штрафу з іншими видами покарань, тоді як за справою К. штраф було не складено, а поглинуто іншим, більш суворим покаранням.

Крім того, слід зазначити, що неприпустимість складання штрафу з іншими видами покарань зовсім не виключає можливості його поглинення іншими, більш суворими видами покарань, бо ч. 3 ст. 72 КК не може тлумачитися у відриві від приписів ч. 1 ст. 70 КК. Системний аналіз цих норм свідчить, що надаючи в ч. І ст. 70 КК суду право на застосування принципів поглинення і складання покарань, призначених за окремі злочині, закон лише стосовно можливості складання окремих видів цих покарань встановлює в ч. 3 ст. 72 КК певні обмеження.

Зі змісту ч. 1 ст. 70 КК зі всією очевидністю випливає, що закон не тільки надає суду право застосовувати принцип поглинення для визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, а й не ставить реалізацію цього права в залежність від того, які саме види покарань — однакові чи різновидні, призначені за окремі злочини. Тому поглинення менш суворого покарання більш суворим може застосовуватися незалежно від того, які покарання призначені за окремі злочини — одного чи різних їх видів.

Таким чином, у разі призначення за окремі злочини покарань, передбачених у ч. 3 ст. 72 КК, суд, з огляду на конкретні обставини справи, на свій розсуд вирішує питання про те, за яким принципом визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів — шляхом одночасного застосування цих покарань або шляхом поглинення менш суворого їх виду більш суворим.

Позитивно слід вирішувати, на наш погляд, і питання про можливість одночасного застосування одразу кількох принципів для визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів. Така ситуація може виникнути, зокрема, у випадках, коли сукупність складають більше двох злочинів. І хоча в літературі висловлювалася думка, що суд вправі застосовувати лише який-то один із принципів для остаточного визначення покарання за сукупністю злочинів, однак вона не знайшла підтримки ні в судовій практиці, ні серед науковців, бо використання у цих випадках одразу декількох принципів не суперечить вимогам ч. 1 ст. 70 КК. Адже навіть часткове складання покарань, призначених лише за два окремих злочини є за своєю суттю своєрідним сполученням принципів їх складання і поглинення. Вочевидь, що і при частковому складанні лише двох видів покарань має місце така ситуація, коли одна частина менш суворого покарання приєднується до більш суворого (тобто складається з ним), а інша його частина фактично поглинається останнім.