Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 134
І. О. Зінченко
Таким чином, на відміну від складання і одночасного застосування різних видів покарань, використання яких обмежено або за їх видом, або за їх розміром, лише принцип поглинення, як це випливає з ч. 1 ст. 70 КК, може застосовуватися до будь-яких основних видів покарань, незалежно від того, належать вони до одного чи до різних їх видів.
Наведене свідчить, що у разі призначення за один із злочинів навіть такого основного виду покарання, яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК не підлягає складанню, закон не виключає і можливості його поглинення більш суворим покаранням, призначеним за інший злочин. Виходячи саме з такого тлумачення закону, у постанові від 24 жовтня 2003 р. (п. 21) підкреслюється, що «суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність,
Таким чином, якщо за один із злочинів призначається, наприклад, основне покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади, а за інший — обмеження волі, то як у цьому, так і в інших подібних випадках суд має право обрати два варіанти для визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів: а) або призначити ці види покарань одночасно до самостійного їх виконання (ч. 3 ст. 72 КК); б) або визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання (штрафу чи позбавлення права обіймати певні посади) більш суворим (обмеженням волі), бо це, по-перше, випливає зі змісту ч. 1 ст. 70 КК, а, по-друге, не суперечить і вимогам ч. 3 ст. 72 КК.
Проте вирішення цього питання у судовій практиці далеко не завжди відповідає вимогам закону і наведеним роз’ясненням вищої судової інстанції. Прикладом може слугувати така справа.
Гр. К. було засуджено за ч. 3 ст. 186 КК на п'ять років позбавлення волі: за ч. 3 ст. 357 КК — до основного покарання у виді штрафу, а остаточне покарання відповідно до ст. 70 КК було визначено щодо К. у виді п’яти років позбавлення волі, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання (штрафу) більш суворим (позбавленням волі), що не тільки відповідає вимогам ч. 1 ст. 70 КК, а й не суперечить приписам ч. 3 ст 72 КК. Саме так, як зазначалося, тлумачить закон і Пленум Верховного Суду України.