Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 110

Вирішуючи це питання, слід передусім виходити з того, що положення ст. 70 КК можуть застосовуватися лише тоді, коли кожне зі вчинених особою діянь містить ознаки самостійного складу злочину (простого чи складного, закінченого чи незакінченого, вчиненого одноособово чи у співучасті). Тому в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. (зі змінами від 10 грудня 2004 р.) «Про практику призначення судами кримінального покарання» (п. 20) зазначається, «…що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так й за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається».

Це роз'яснення спирається на визначення сукупності злочинів, яке сформульоване у ч 1 ст. 33 КК і з якого випливає, що не може визнаватися такою, а, отже, і правила ст. 70 КК не повинні застосовуватися у тих ситуаціях, коли окремі діяння особи, хоча і віддалені одне від іншого певним проміжком часу, але не мають самостійного значення, бо є тотожними, об’єднані єдиним злочинним наміром і згідно з ч. 2 ст. 32 КК визнаються лише епізодами єдиного (одного) продовжуваного злочину.

Наприклад, за справою М… який працював директором військового племінного заводу, судом було встановлено, що винний, діючи на порушення вимог статуту заводу і законодавства України, яке забороняє перепродаж племінного поголів'я тварин, придбаного за кошти, виділені з Державного бюджету, неналежно виконував свої службові обов’язки. Зокрема, не виконавши програму селекції у тваринництві, він здійснював неодноразову реалізацію племінної худоби на протязі 2003–2004 років, вчинивши загалом вісім епізодів незаконного продажу свиней. Суд кваліфікував ці епізоди злочинної діяльності М. як єдиний злочин, проте при призначенні покарання за кожний з них визначив його окремо і остаточне покарання призначив за сукупністю злочинів.

Розглядаючи цю справу за касаційним поданням прокурора, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок скасувала, а в ухвалі відзначила, що «… суд, кваліфікувавши у мотивувальній частині вироку дії М. як вчинення одного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, при призначенні покарання порушив вимоги ст. 70 КК України, застосування якої допускається при вчиненні окремих злочинів, і не врахував роз’яснення, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким за окремими епізодами злочинної діяльності, які не мають самостійної кваліфікації, покарання не призначається. та у резолютивній частині вироку призначив покарання М. за епізодами злочинної діяльності та за сукупністю злочинів, що є неправильним».