Читать «Таємниця катакомб» онлайн - страница 4

«Катакомби, — написав Роберт перед від’їздом, — це підземний лабіринт, призначений для поховань».

Щоправда, Робертові видавалося дивним, як щось таке старе й чудне, як двотисячолітнє масове поховання, може стати сенсаційною темою в усіх газетах та теленовинах земної кулі. Людей неймовірно заворожували катакомби. І ось Роберт став членом команди, яка їх досліджуватиме. Разом з мамою та найвідомішими археологами світу він відкриватиме таємниці стародавньої усипальні.

Роберт вже не міг дочекатися тієї миті.

II

Умберто спорядив Роберта і його маму шоломами та жовтими світловідбивальними жилетами з написом ARCHEOLOGO. Археолог. Від гордості Роберт сяяв усмішкою від вуха до вуха.

— Готові? — запитав Умберто.

Мама й Роберт енергійно закивали головами.

Умберто повів їх під накриття над входом. Стрімкі, змайстровані зі свіжих дощок сходи вели вглиб, під землю.

— Катакомби є по всьому світу, — розповідав Умберто, спускаючись донизу. — Але найвідоміші з них — римські.

«Та я це знаю», — подумав Роберт. Але з увічливості зацікавлено прислухався і кивав.

Нижня сходинка була трохи високою. Роберт зістрибнув на земляну долівку. І роззирнувся на всі боки.

Йому перехопило подих.

III

Роберт мимоволі затулив рота долонею. Глянув праворуч. Тоді — ліворуч. Темні коридори й сире, сперте повітря змусили його здригнутися. Він ніби впізнавав… Ніби… так, ніби він вже бував тут раніше. У підземеллі. Але ж це не так. Він уперше опинився у Римі.

На щастя, ні Умберто, ні мама не помітили його реакції.

— Більшість із сорока катакомб Рима відчинені для відвідувачів, — розповідав Умберто. — Один лабіринт тягнеться аж на п’ятнадцять кілометрів. В іншому знайдено понад тисячу скелетів. Деякі мають три-чотири поверхи й сягають двадцяти метрів у глибину.

Роберт не знав, що й казати. Він почувався… дивно.

— Щось не так? — стурбувалася мама.

Хлопець заперечно похитав головою.

— Направду?

— Направду!

Коли вони увійшли в тунель, у ніс їм вдарив особливий запах. Темні коридори освітлювали лампи, які звисали зі стелі й чіплялися до стін. Деякі стояли на штативах. Жарівки дзижчали й гуділи.

Повсюди лежали скелети. Кістки. Черепи. Деякі — прикриті зітлілим шматтям.

Сміючись і бурхливо жестикулюючи, Умберто повів їх на екскурсію численними ходами та підземними кімнатами. Пояснив, як археологи планують організувати розкопки і що саме шукатимуть, що сподіваються знайти. Роберт трохи відстав. Дивне відчуття почало помалу відпускати. Він ішов сам по собі, розглядаючись навколо. Голос Умберто гудів десь наче здалеку.

В одній стінній ніші Роберт розгледів висічений у камінній стіні символ, частково схований за глиняним горщиком. Ціле щастя, що він взагалі помітив той знак.