Читать «Таємниця катакомб» онлайн - страница 2
Том Еґеланн
— Неймовірно! — перешіптувалися між собою археологи.
Дехто радісно усміхався. Хтось недовірливо хитав головою.
— Що — неймовірно? — допитувався Роберт.
— Перший символ — це
— Що-що?
—
— То й що? — здивувався Роберт.
— Три однаково стародавні й абсолютно різні символи не можуть поєднуватися.
— То й що? — далі не розумів Роберт.
— Усе, що не поєднується, цікаве для нас, археологів.
— А може, все ж найцікавіше те, що сховане в скриньці? — наполягав Роберт.
Мама погодилася з сином.
Дуже обережно й дуже повільно — немов цілу вічність — Робертова мама зчищала глину, а тоді сторожко підняла віко.
Дехто вражено охнув.
У скриньці лежали чотири римські монети. І рукописна карта Рима на матеріалі, схожому на телячу шкіру.
Та вражено охнути змусило археологів щось зовсім інше: прикраса. Неймовірно гарна прикраса. Осяйний трикутник:
Навіть пролежавши в касетці, у кургані вікінгів, тисячу років, прикраса виблискувала теплим полиском.
ФАКТИ ПРО ІЄРОГЛІФИ ТА РУНИ
Ієрогліфи — це «мальоване письмо», яким користувалися у Єгипті тисячі років тому. Абсолютно незбагненно!
Для складання слів та речень у нашій мові ми використовуємо літери.
Ієрогліфи можуть означати безліч різних речей. «Око Гора», скажімо, було символом міцного здоров'я, королівської влади й захисту від богів. Деякі ієрогліфи могли зображати людей, тварин, птахів, риб, рослини чи знаряддя праці. Це письмо знаходили по всьому Єгипту: всередині пірамід, на фасадах палаців і на статуях. Але з часом єгиптяни забули стародавній шрифт. Ніхто в світі уявлення не мав, як читати єгипетські ієрогліфи, аж до 1822 року, коли їх зумів розшифрувати француз Жан-Франсуа Шампольйон. Дослідник порівняв тексти, вирізьблені дві тисячі років тому на Розетському камені. Один і той же текст був написаний на ньому давньогрецькою та двома древніми єгипетськими мовами.
Якщо ієрогліфи — символічне мальоване письмо, то руни — літери, якими писали (чи, радше, карбували) у Північній Європі незадовго після Різдва Христового. Відомо, що рунічним, письмом володіли насамперед вікінги. Але не тільки вони, інші народи теж знали руни. Рунічна абетка називалася футарк — за першими літерами: F-U-Þ-A-R-K. Існує два футарки: старший і молодший. Старший складався з 24 рун. Приблизно до IX століття його замінив молодший футарк — спрощена версія абетки лише з 16 рунами. У Норвегії руни вийшли з ужитку в XIV–XV століттях.
Розділ II
Катакомби
Рим, кілька місяців опісля
I
Бібікання автомобільних клаксонів. Сирени. Виск гальм. Коли Роберт із мамою прибули на таксі до місця розкопок, вечірній транспортний час пік у Римі перебував у своїй найжахливішій фазі. Вони приїхали з помешкання, яке винаймали в центрі міста, навіть не розпакувавши речі після перельоту.