Читать «Адвокат із Личаківської» онлайн - страница 138
Андрій Кокотюха
– Вас нині сам Бог послав.
– Лишіть Господа у спокої. – Магда відмахнулася віялом, помовчала. – Скажіть, ви пригадуєте інженера Вишневського?
Клим напружився, сподіваючись – жінка цього не помітить.
– Пан Адась, якщо не помиляюсь?
–
– Ви сумуєте через це?
– Не через нього, – Магда виправилася надто швидко, хоч Климові могло це лише здатися. – Звісно, мені не вистачатиме одного доброго друга. Та справа не лише в ньому. Змушений перебратися далі від Львова, до Трускавця. Містечко зараз, кажуть, активно розбудовується, там облаштовують курорт і все, що має бути довкола. Пан Вишневський мусить опікуватися молодшою сестрою. Нещасна Ядзя, їй лише двадцять три…
– Захворіла?
– Там інше. Горе не моє, хоч зачепило свого часу мене досить прямо. Допомагала панові інженеру, чим і як могла. Власне, він потребував насамперед моральної підтримки, матеріальний бік переймав мало… Але зараз дівчинці стало зовсім погано. Лікарі кажуть – процес невідворотний. Врятувати може хіба повний спокій. Краще за Трускавець пан інженер нічого не знайшов. Не може допустити, аби Ядзю доглядала чужа, найнята людина, а він відсторониться й платитиме гроші. Благородно з його боку. Хоч, повторюся, мені буде його не вистачати.
За звичкою торкнувшись віка, Кошовий запитав, дивлячись повз співбесідницю:
– Чим вона хворіє?
– Нерви, – коротко відповіла Магда. – Часи зараз непрості, нове століття надто вже бурхливо почалося. Дасть Бог, із часом заспокоїться. Ну, ось і ваша Личаківська.
Справді, за розмовою не помітив, як екіпаж дістався до місця.
– Ви заборонили дякувати, але дозвольте порушити заборону, – посміхнувся Клим і підвівся, збираючись виходити.
– Сядьте.
Це прозвучало різко, мов справжній наказ.
Клим підкорився. Тепер Магда вже не гралася віялом, поклала перед собою на коліна.
– У мене є певні можливості.
– У вас великі можливості у Львові, пані Магдо.
– Не безмежні. Та дещо можу. Наприклад, організувати, аби на вашу особу зробили запит за відповідними інстанціями.
– Ви дізналися про мене щось страшне чи непристойне?
– Кошовий Климентій, син відомого в Києві правника. Навчався в університеті Святого Володимира. На початку червня цього року був заарештований охоронним відділенням за підозрою в антидержавній діяльності. Причина – захищав організаторів нелегальної друкарні, де незаконним способом тиражувалася заборонена література. Зокрема, книги та газети, котрі пропагують національний рух та закликають до боротьби з утисками українців за національною ознакою.
У горлі стало зовсім сухо.
– То була навчальна література. Книги та газети просвітницького характеру.
– А ще в друкарні зберігалися друкарські шрифти й вогнепальна зброя.
– Револьвер і дві саморобні бомби хлопцям підкинув провокатор.
Марта пропустила його слова повз себе.
– Ви тиждень провели в ув’язненні. Стараннями батька вас випустили під зобов’язання у чітко визначений термін залишити Київ. Як я розумію, ви, пане Кошовий, вирішили взагалі залишити територію Російської імперії. Стати емігрантом, чи не так?
