Читать «Адвокат із Личаківської» онлайн - страница 132

Адам Вишневський укотре глянув на Шацького. Змірявши його байдужим поглядом, неквапом повернувся, ступив до вікна. Стиснув кулаки, вперся ними об край підвіконня.

– Дякую. Але чому не передумали вбивати Сойку?

Нічний гість завмер, дивлячись перед собою, ніби намагався розгледіти щось у темряві ночі. Не повертаючись, мовив:

– У мене була молодша сестра, Ядвіга. Тобто, – зам’явся на мить, – вона є. Тільки вважайте, що нема. Зараз лікується на Кульпаркові. Час від часу я забираю Ядзю звідти, винаймаю садибу за містом та жінку, яка дбає про неї. Потім, коли стан погіршується, знову повертаю під нагляд лікарів. Надія була в усіх. Але наприкінці червня мені сказали: покращень чекати не варто. Аби втримати хоча б те, що маємо, Ядзю слід тримати в повній ізоляції від чоловіків. Вона не повинна їх навіть бачити. Інакше – напад, знову інтенсивне лікування.

– Це має стосунок…

– Має!

Вишневський рвучко повернувся до Клима. Кулаки не розтискав. Вигук вийшов різким, Шацький мимоволі смикнувся.

– Має! Минулої осені Ядвіга вирішила прогулятися Стрийським парком. Вона любила жовтень, о цій порі завжди складала вірші. Не абищо, та все ж годилося для читання в салонах. На неї напали двоє, в сутінках. Вивезли далеко в передмістя, познущалися, і повірте: стався рідкісний випадок, коли фізичне насильство, тілесна наруга виглядає меншим злом та, відповідно, меншим горем. Навряд чи треба пояснювати, що Магда взяла активну участь у прискоренні розшуку тих покидьків. Ними виявилися молоді члени «Руської народної партії». Саме тоді тих двох урочисто прийняли до лав. Кожному особисто потис руку їхній вождь, пан Марков. Моя сестра просто потрапила на очі, коли обоє думали, як би ще відзначити урочистий день, аби запам’ятався на все життя.

– Дайте вгадаю. Їх захищав Євген Сойка, вірно?

– Захищав і захистив. Цинічно скористався станом Ядвіги. Вона впізнала кривдників. Та потім так само болісно реагувала на інших пред’явлених їй мужчин. У тому числі – на самого Сойку. Тут пан Геник постарався, постав у всій красі! А москвофільські газетки почали писати про політичні переслідування інакодумців, провокації влади, навіть влаштували ходу з корогвами. Залізних доказів поліція не спромоглася зібрати, надто квапилися. Єдиного, крім нещасної Ядзі, свідка легко купили. І ще – їх випустили незабаром після гучного вбивства графа Потоцького. Нашу владу набагато більше страшить розвиток вашого, русинського протестного руху, аніж діяння «Руської народної партії» та подібних організацій. Знаєте, чому?

– Ні.

– Бо москвофіли не просто вважаються керованими й до них не ставляться надто серйозно. Наша влада грає на протиріччях, котрі давно загострилися між цими силами. Тож охочіше підмажуть проросійським спільнотам – аби лиш ті додатково тиснули на бажаючих віднайти й розбудувати оту вашу Велику Україну. Бачте, політичний момент втрутився, без нього ніяк. Тільки від цього не легше. Не сприймаю жодну зі згаданих сторін, проте потерпів саме я. Те, що зробили з моєю сестрою, сталося й зі мною. Отака історія. Більше мені нема чого вам сказати.