Читать «Вогнем і мечем» онлайн - страница 526
Генрик Сенкевич
Гладкий Матвій (? – 1652) – миргородський полковник. Брав участь у битвах під Корсунем і Пилявцями. Восени 1648 року керував козацькими загонами, що діяли в Білорусі та під Збаражем (1649). Учасник битви під Берестечком (1651). У період татарського полону Б. Хмельницького виконував обов’язки гетьмана. Навесні 1652 року протидіяв польсько-шляхетському війську на території Полтавського та Миргородського полків. Страчений за наказом Б. Хмельницького.
Гродзіцький Кшиштоф (пом. 1660) – губернатор кудацької фортеці, генерал коронної артилерії. У 1-му томі «Вогнем і мечем» зображений у кодацькому епізоді як «одноокий циклоп», котрий приймає у себе і проводить по фортеці Скшетуського, коли той затримується на ночівлю під час своєї подорожі на Січ. Увесь цей епізод ґрунтується на «Діаріуші» Богуслава Маскевича. Гродзіцький з’являється іще раз у Трилогії – у 3-му томі «Потопу», під час облоги Варшави, де керував підготовкою до облоги.
Єрлич Йоахім (1598 – після 1673) – український шляхтич, автор польськомовного твору «Літописець, або Хронічка різних справ і подій», що охоплює 1620–1673 роки. Добра поінформованість Єрлича щодо тогочасних подій на Київщині та Волині робить його працю цінним історичним джерелом – передусім у тій частині, де йдеться про Визвольну війну, яку він сприймав з ворожих позицій. Епізодична постать роману «Вогнем і мечем».
Заславський-Острозький Домінік Владислав (1618–1656) – володар острозького майорату, найбагатший польський магнат на Україні, сандомирський воєвода, а з 1649 року – краківський. У 1648 році під час найгучніших поразок польського війська був регіментарієм, за нездатність керувати військом прозваний «периною».
Зацвілиховський Міколай – український шляхтич, православний, у 1641–1646 рр. був козацьким комісаром, ротмістр козацької корогви, хорунжий, пов’язаний із коронним хорунжим Олександром Конєцпольським, у часи повстання Хмельницького був на боці поляків, зокрема під час оборони ними Збаража. Помер у 1659 або в 1660 році. У романі присутній у початковому чигиринському епізоді (зустріч зі Скшетуським після втечі Хмельницького на Січ і під час суперечки з Чаплинським). Пізніше – у війську Вишневецького і в оточеному Збаражі. Виступав представником тих українців, які стали на бік Речі Посполитої.