Читать «Вогнем і мечем» онлайн - страница 525

Вишневецька Гризельда Констанція (1623–1672) – дочка коронного канцлера Томаша Замойського, дружина князя Яреми і мати майбутнього короля Польщі. У романі з’являється епізодично.

Вишневецький Ярема (1612–1651) – один із наймогутніших магнатів Речі Посполитої. Походив із українського князівського роду. Перейшов у католицтво. Виступав проти урядової політики централізації. Брав участь у жорстокому придушенні козацько-селянського повстання 1637–1638 рр. У 1639 році одружився з Гризельдою Замойською. Розбудовуючи свою магнатську «державу», вступив у гострі конфлікти з іншими магнатами (відома його суперечка, яка завершилася в Сеймі, з Олександром Конєцпольським за Гадяч), а його надмірна жорстокість призвела до того, що його називали «палієм». У 1646 році став воєводою руським. Під час Визвольної війни був прихильником кривавого придушення бунту, відзначився у боях під Махнівкою, П’яткою і Старокостянтиновом проти козацького війська, очолюваного М. Кривоносом. Ставши в 1649 році коронним гетьманом, продовжував придушувати визвольний рух на Україні заради відновлення польсько-шляхетського панування. Після короткого перебування на посаді був відсторонений від керівництва новообраним королем Польщі Яном Казимиром. Хоча й не був офіційним командувачем, однак відіграв значну для польського табору роль в оточеному Збаражі та у Берестецькій битві. Тогочасна шляхетська думка вважала його героєм козацької війни і творила легенди, що перебільшували його успіхи. Умер раптово 11 серпня 1651 року. Його популярність призвела до того, що після зречення престолу Яном Казимиром королем Польщі було обрано його сина Міхала Корибута Вишневецького. Сенкевич зобразив князя позитивним персонажем, використовуючи при цьому шляхетські джерела (щоденники, панегірики) і думку Людвіка Кубалі (а заперечуючи критичну оцінку Кароля Шайнохи, представлену у праці «Dwа lata dziejуw naszych»). У романі Ярема змальований єдиним лідером з польського боку, який може протистояти Хмельницькому. Письменник його наділяє не тільки військовим талантом, а й рисами ідеального керівника, вимогливого до своїх солдатів і одночасно турботливого, котрий ділить із ними труднощі та негаразди, горе й радість.

Володийовський Єжи Міхал – Сенкевич знайшов прототип цього героя у тогочасних джерелах, зокрема у віршованому творі «Реляція про занепад Кам’янця…» Станіслава Маковецького, летичівського стольника. Історичний Володийовський народився близько 1620 року, у 1662 році одружився з вдовою після трьох її чоловіків Кристиною Єзьорковською. Отримав звання перемиського стольника. За дорученням Собєського Володийовський організував воєнний форпост у Хрептові, а згодом, після початку турецької війни, стає керівником загону, що дало підставу фортецю в Кам’янці-Подільському. Боровся сміливо, що дозволило кам’янецькому єпископові Ланцкоронському назвати його «нашим Гектором». Він був прибічником здачі Кам’янця і під час вибуху пороху, детонованого майором Хейкінгом, загинув випадково, оскільки після капітуляції збирався покинути фортечні мури. Це сталося 26 серпня 1672 року. Володийовський є героєм усього циклу Трилогії і вже у романі «Вогнем і мечем» відіграв ключову роль у пригодницькій сюжетній лінії.