Читать «Лісом, небом, водою. Книга 3. Інженер» онлайн - страница 11

І отут він уже відчув. Він ніби роздвоївся: одна половина лишалася в МГ, засліплена яскравим сонцем, а друга мчала рівнесеньким і чистісіньким шосе в мобілі, що працює від якогось централізованого джерела енергії. Ця енергія передається в його мобіль якимось дивним недротовим способом. І звуть його вже не Губченко, а Спідюк. Точніше сказати, він не роздвоївся, а навпаки — в ньому одному, в його свідомості об’єднався й він сам, і той чоловік, що керував дзеркальним транспортним засобом.

У Спідюка був кепський настрій. Він намагався зосередитися, опанувати себе, адже на нього чекала дуже неприємна робота, але розігнати сумних думок не міг. Ясно, що загадки неможливо розгадати до того, як він потрапить до Першої зони. Тільки там, якщо пощастить, він зможе з першого разу розібратися, що до чого. А це, зокрема, залежить і від того, наскільки зосередженим і врівноваженим він буде.

До зони було ще далеко, але вона вже нещадно сліпила очі, довелося максимально затонувати скло. Все одно залишалися добре видні дві веселки: одна в небі, друга — відбита у дзеркальному куполі. Незабаром мобіль влетів у затінок старезних акацій, тож довелося ввімкнути хамелеона. Він трохи просвітлив вікна, а потім ураз затемнив, коли нестрункий і тому ще більш прекрасний ряд старезних квітучих дерев закінчився.

Причиною поганого настрою Спідюка була інформація, що линула з акустичної системи:

— …нічого доладно не пояснив. Можливо, це справді просто якісь тектонічні явища. Але хто мене переконає, — єхидно розпатякувався чоловічий голос, — що «тектонічні явища» не мають нічого спільного з землетрусами. Хай хтось спробує запевнити мене, що в нашій тектонічно нейтральній смузі у будівництві зон було враховано можливості землетрусів. Ніхто й не намагається. А я можу легко уявити собі, що станеться з велетенськими конструкціями в разі навіть незначного підземного поштовху. Я можу уявити собі, що станеться, коли крізь пролами в куполах на наше місто попливуть хмари агресивного отруйного газу…

Спідюк роздратовано вимкнув звук. Тільки б і небезпеки, що землетрус. Утім, він розумів, що правди зараз казати не можна. Принаймні доти, доки ми самі її не знаємо. Скандал, який розгорівся сьогодні в Департаменті Санітарних Зон, навколо цього й спалахнув. Випустивши інформацію про «тектонічні явища» медіа-служба завдала великої шкоди. Зараз ціле місто обговорює можливі наслідки того, про що ніхто нічого до пуття не знає. Чи можна придумати кращий ґрунт для спекуляцій і навіть паніки?

Мобіль під’їхав до воріт Першої зони й зупинився. Спідюк відімкнув автопілот і відкинув голову на підголівник. Усе. Більше часу на хвилювання він не має. Треба заспокоїтися. Це не та робота, в якій може бути місце для зайвих емоцій.

«Вийти з мобіля», — загорілися на брамі червоні літери.

Спідюк виконав вимогу й відійшов на десять кроків. Тієї ж миті в нижній частині брами відчинилися дверцята й звідти виїхав приземкуватий робокоп. Він наблизився до мобіля й довгими мацаками обстежив його нутрощі.