І в термах оргія. ГорятьЧертоги пурпуром і златом,Куряться амфори. ДівчатаТрохи не голії стоятьПеред Кіпридою і владСпівають гімн. ПриуготованВеселий пир. І поляглиНа ложах гості. Регот! Гомін!Гетери гостя привелиСивобородого. І словоІз уст апостола святогоДрагим єлеєм потекло.І стихла оргія. А жрицяКіприди, оргії цариця,Поникла радостним челомПеред апостолом. І встала,І всі за нею повставали,І за апостолом пішлиУ катакомби. І єдинийТвій син Алкід пішов за нимиІ за апостолом святим,За тим учителем своїм.А ти весела вийшла з хатиНа шлях із гаю виглядатиСвого Алкіда. Ні, нема.Уже й не буде. Ти самаПомолишся своїм Пенатам,Сама вечерять сядеш в хаті.Ні, не вечерять, а ридать,Ридать, і долю проклинать,І сивіть, кленучи. І горе!Умреш єси на самоті,Мов прокаженна!
V
На хрестіСтремглав повісили святогоТого апостола Петра.А неофітів в СіракузиВ кайданах одвезли.І син Алкід, твоя дитина,Єдиная твоя родина,Любов єдиная твоя,Гниє в неволі, в кайданах.А [ти], прескорбная, не знаєш,Де він канає, пропадає!Ідеш шукать його в Сибір,Чи теє, в Скіфію… І ти…І чи одна ти? Божа Мати!І заступи вас і укрий!Нема сім'ї, немає хати,Немає брата, ні сестри,Щоб незаплакані ходили,Не катувалися в тюрміАбо в далекій стороні,В британських, галльських легіонахНе муштровались! О Нероне!Нероне лютий! Божий суд,Правдивий, наглий, серед шляхуТебе осудить. ПрипливутьІ прилетять зо всього світаСвятиє мученики. ДітиСвятої волі. Круг одра,Круг смертного твого предстанутьВ кайданах. І… тебе простять.Вони брати і християни,А ти собака! Людоїд!Деспот скажений!
VI
Аж кишитьНевольника у СіракузахВ льохах і тюрмах. А МедузаВ шинку з старцями п'яна спить.От-от прокинеться… І потом,І кров'ю вашою, деспоти,Похмілля справить.Скрізь шукалаДитину мати. Не найшлаІ в Сіракузи поплила.Та там уже його в кайданахНайшла, сердешная, в тюрмі.Не допустили й подивитись,І мусила вона сидітьКоло острога. Ждать, і ждать,Як Бога з неба виглядатьСвойого сина, аж поки-тоЙого в кайданах поженутьБульвар мести.А в Римі свято.Велике свято! Тиск народу,Зо всього царства воєводи,Преторіане і сенат,Жерці і ліктори стоятьКруг Капітолія. І хоромСпівають гімн і курять димЗ кадил і амфор. І з соборомІде сам кесар. Перед нимІз бронзи литую статуюСамого кесаря несуть.
VII
Непевне видумали святоПатриції-аристократиІ мудрий кесарів сенат.Вони, бач, кесаря хвалилиНа всі лади, що аж остилоСамим їм дурня вихвалять,То, заразом щоб доканать,Вони на раді й присудили,Щоб просто кесаря назватьСамим Юпітером, та й годі.І написали воєводамПо всьому царству: так і так.Що кесар Бог. Що більш од Бога!І майстрові дали куватьІз бронзи кесаря. До тогоТак, нотабене, додали,Що бронзовий той кесар будеІ милувать. Сердешні люде,Неначе в ірій, потяглиУ Рим на прощу. ПриплилаІз Сіракуз і та небогаБлагати кесаря і Бога.І чи одна вона? Мій Боже!Прийшло їх тисячі в сльозах,Прийшло здалека.Горе з вами!Кого благати ви прийшли?Кому ви сльози принесли?Кому ви принесли з сльозамиСвою надію? Горе з вами,Раби незрячії! Кого?Кого благаєте, благії,Раби незрячії, сліпії!Чи ж кат помилує кого?Молітесь Богові одному,Молітесь правді на землі,А більше на землі нікомуНе поклонітесь. Все брехня —Попи й царі…
