Читать «Блакитний Замок» онлайн - страница 43

Місіс Фредерік та кузина Стіклс сприйняли це з жахом, але що вони могли зробити? Валансі тільки глузливо посміхнулася, коли її кликали, і нікуди не пішла. Виявляється, так легко ставити опір, як уже почнеш! Направді важким є лише перший крок. Обидві дами боялися щось їй сказати, щоб вона не влаштувала сцени, а вже Галасливий Абель рознесе це по всенькій околиці, та ще й прикине зі свого боку чимало коментарів і перебільшень. День, хоч і червневий та сонячний, видався холодним, тому місіс Фредерік не могла сидіти при вікні, слухаючи перемовини тих обох. Вона зачинила вікно, отож Валансі та Галасливий Абель розмовляли сам на сам. Якби ж то місіс Фредерік знала, що вийде з тієї розмови, воліла б, щоб ґанок довіку зостався непоремонтованим.

Валансі сиділа на сходах, незважаючи на свіжий вітерець та червневий холод, що змусив тітку Ізабель зазначити, як змінилися пори року. Зате Валансі не переймалася можливою застудою. Як чудово сидіти в цьому прохолодному, прекрасному, п’янкому від пахощів світі та насолоджуватися свободою. Вона на повні груди вдихала чистий любий вітер, простягнувши до нього руки, — і нехай він торгає їй волосся, доки вона слухає Галасливого Абеля, що ділився своїми клопотами у перервах між веселим цюканням молотком та шотландськими пісеньками. Валансі подобалося його слухати — кожен удар молотка точно потрапляв у такт мелодії.

Старий Абель Ґай, попри свою сімдесятку, все ще був цілком показним на статечний патріархальний лад. Хоча грива його волосся була білосніжною, то все ж величезна борода, що спадала на фланелеву синю сорочку, зберігала свою пломінку червону барву, а очі — яскраву молодечу блакить. Густезні рудувато-білі брови більше нагадували вуса, ніж брови, можливо, тому він завжди скрупульозно виголював верхню губу. Щоки були червоними, а ніс теж мав би бути червоним, однак не був. То був правильний досконалий орлиний ніс, яким міг би пишатися римлянин благородної крові. Шість футів два дюйми зросту — без взуття! — широкі плечі, вузькі стегна. Замолоду він був славним кавалером, вважаючи всіх жінок надто чарівними, щоб зв’язати свою долю з якоюсь однією. Ті його літа були яскраво-барвистим пасмом безумств, авантюр, любовних пригод, злетів та падінь. Одружився в сорок п’ять з гарненькою тендітною дівчиною, яка після кількох років бурхливого життя з ним зійшла в могилу. На її похороні Абель побожно упився і все повторював п’ятдесят п’ятий розділ Ісаї — Абель знав напам’ять більшу частину Біблії та майже всі псалми, — а священник, якого він не любив, молився або ж намагався молитися. Потім у його домі порядкувала неохайна стара родичка, що варила їсти і підтримувала сякий-такий лад. У таких безнадійних умовах росла мала Сесілія.

Валансі доволі близько познайомилася з «Сіссі Ґай» завдяки демократичній атмосфері загальної школи, хоча Сіссі була на три роки від неї молодша. По закінченні школи їхні шляхи розійшлися і вони більше не бачилися. Старий Абель був пресвітеріанином, себто, за тим обрядом він брав шлюб, хрестив доньку та ховав дружину. Пресвітеріанську теологію він знав краще від не одного священника і на багатьох з них наганяв жаху своїми аргументами. Але до церкви ніколи не ходив. Кожен новий пресвітеріанський священник, щойно приїхавши до Дірвуда, намагався навернути Галасливого Абеля. Але не більше разу кожен, бо Галасливий Абель на жодні навертання не піддавався. Пр. містер Бентлі, пробувши у Дірвуді вісім років, намагався не чіпати Галасливого Абеля вже після трьох місяців свого пасторювання. Якось він навідав Галасливого Абеля і застав його у теологічній стадії сп’яніння — яка звичайно наступала після сентиментально-плачливої і передувала галасливій та ще пізнішій блюзнірській. Фінальним етапом була красномовна молитва, у якій грішник гаряче каявся і віддавав себе в руки гнівного Бога. Далі цього Абель не просунувся. Зазвичай він так, стоячи навколішках, засинав і прокидався вже тверезим. А п’яним до нестями не був ніколи.