Читать «Чарівник Смарагдового міста» онлайн - страница 28
Олександр Волков
— Сюди! Сюди! Назад! Я тримаю його!
Королева мишей вистромила голівку із густої травиці і полохливо запитала:
— Ви певні, що він не з'їсть мене і моїх придворних?
— Заспокойтесь, ваша величносте! Я його не відпущу!
Миші знову зібрались на галявці, а Тотошко після марних спроб звільнитися із залізних рук Дроворуба нарешті принишк. А щоб песик більше не лякав мишей, його довелось прип'яти до кілочка, забитого у землю.
— Великодушний незнайомцю! Чим накажете віддячити вам за врятування королеви? — заговорила головна фрейліна-мишка.
— Я, розумієте, розгубився, — почав Залізний Дроворуб, та його урвав винахідливий Страшило:
— Врятуйте нашого друга Лева! Він на маковому полі!
— Лев! — зойкнула миша. — Він усіх нас поїсть.
— Ні-ні! — заперечив Страшило. — Це Полохливий Лев, він дуже смирний, до того ж він спить.
— Що ж, тоді спробуємо. Але як це зробити?
— Чи багато мишей у вашому королівстві?
— О, тисячі, тисячі!
— Накажіть усіх їх зібрати, і нехай кожна принесе з собою довгу нитку.
Королева наказала придворним скликати мишей, і вони прожогом кинулися виконувати наказ, тільки лапки замелькали.
— А ти, друже, — звернувся Страшило до Залізного Дроворуба, — зроби міцного візка, щоб вивезти Лева із макового поля.
Залізний Дроворуб взявся до роботи і працював з таким завзяттям, що коли перші мишки з довгими нитками в зубах прибули на лужок, надійний візок для Лева вже був готовий. Колеса до нього Дроворуб змайстрував з дерев'яних колод.
Миші збігалися звідусіль; їх було багато тисяч, різного віку і зросту: і маленькі мишата, і середні, і великі старі миші. Одна старезна миша ледве приплентала на лужок і, вклонившись королеві, невдовзі звалилась, задерши лапки догори. Дві онуки поклали бабусю на лопух і старанно махали над нею травинками, щоб вітерець допоміг їй очуняти.
Важко було запрягти у воза тисячі мишей: довелось прив'язати багато тисяч ниток до передньої осі візка. До того ж Дроворуб і Страшило поспішали, потерпаючи, що Лев може померти на маковому полі. Та й нитки часто плутались у їхніх руках.
А ще деякі молоді пустотливі мишки перебігали з місця на місце і заплутували упряж. Нарешті кожну нитку одним кінцем було прив'язано до візка, а другим — до мишачого хвоста, і встановився порядок.
На той час прокинулась зі сну Еллі і зачаровано спостерігала цю дивну картину.
Страшило кількома фразами пояснив дівчинці, що трапилось, і звернувся до Мишки-королеви:
— Ваша величносте! Дозвольте відрекомендувати вам Еллі — фею Будиночка, що карає.
Дві високі особи ввічливо вклонились одна одній і почали дружню розмову.
Приготування було завершено.
Нелегко було двом друзям підняти на віз важкого Лева. Та все ж таки це їм удалося, а миші за допомогою Страшила й Залізного Дроворуба вивезли Лева з макового поля.
Лева перевезли на лужок, де сиділа Еллі під охороною Тотошка. Дівчинка щиро подякувала мишкам за те, що вони врятували вірного друга, котрого встигла дуже полюбити.