Читать «Чорний лабіринт. Книга третя» онлайн - страница 14

Василь Сичевський

— Панове, цей лист! — Хорст обвів присутніх гнівним поглядом. — Та це просто…

— Не поспішай з висновками, Хорсті, — зупинив барона Глевіц і, повернувшись до Єнсена, м'яко промовив: — Даруйте, шановний… нам треба порадитись.

Кебот зрозумів: його виставляють за двері. Взявши свого кейса, зиркнув на генерала. Той опустив очі.

— Я не мав наміру… але генерал так просив мене. Зрештою, цей лист адресовано мені… Так що вибачте, коли я що не так…

— Ви все зробили правильно, містере Кебот, — буркнув генерал. — Зачекайте в приймальні. Ми вас покличемо.

Агент корпорації по-дитячому надув губи і вийшов за двері.

— Що трапилось, Хорсті? Що тебе так вразило в листі?

— Ти почитай! Це завуальований ультиматум! Вони погрожують перекрити нам кисень! — Хорст Торнау посунув листа до Гуго і встав.

— Ну, навіщо сприймати все так трагічно, любий бароне, — генерал Керк теж підвівся. — Я читав цього листа й нічого такого там не відчув.

— Це тому, що йдеться не про ваші гроші! — різко кинув Хорст і відійшов до вікна. Прочинив вікно, свіже ранкове повітря ввірвалося до кабінету. Тієї ж миті в щибці Хорст побачив Гуго й Керка, вони перезирнулись, і Глевіц повернувся до нього.

— Хорсті, візьми себе в руки. Навіщо ти ображаєш нашого друга. Я теж думаю, що… По-перше, це ще не офіційний документ, а лише приватний лист. До того ж лексикон ділових людей де в чому відрізняється від нашого. Цей вираз, «перекрити кисень», на мій погляд, означає лише…

— Він означає повну залежність нашої фірми від корпорації американсько-німецького концерну братів Стінесів.

— А що в цьому поганого? — здивувався генерал.

— Для вас нічого, для мене — рабство!

— Ну, а коли поглянути на це питання з іншого боку. Коли уявити, що новоутворену фірму «ХАМАГ» бере під свій захист, під свою високу руку могутня міжнародна корпорація, за якою стоїть сам Рокфеллер. Вам випало щастя, а ви пручаєтесь. Хіба ви не розумієте, що вам самим не встояти проти хижаків, що нишпорять навколо. Вас з'їдять — і оком не змигнете. А «Брати Стінеси і К°» — це сила, на яку підняти руку не кожен наважиться.

Хорст ніби задивився у вікно, проте шибка давала йому змогу бачити те, що відбувається в нього за спиною. Гуго робив генералові якісь знаки, і той, підкоряючись його волі, сказав:

— Мені, бароне, все важче захищати вашу фірму від зазіхань…

Хорста роздирала лють. Йому хотілося кинути в ненависне лице Керка найдошкульніші, найобразливіші слова, але він стримав себе. Його зацікавив цей дивний контакт, між його компаньйоном і шефом американської розвідки в Баварії. «Здається, вони беруться за мене з обох боків. Коли ж це вони встигли знюхатись. Що криється за цим? Яку гру вони затіяли у мене за спиною?» Про те, що з ним ведуть гру й до того ж нечесну, в нього вже не було жодного сумніву.