Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 255

Баренцбург був мертвий, і тому Касян вирішив перепочити в старій шахті. Була надія розвідати, чи лишились тут старі продовольчі запаси, які перед евакуацією з Барепцбурга він разом з іншими зносив до штольні. Добрий овечий кожушок теж у такий мороз не лишній. Тепла одежа особливо потрібна зараз льотчику. У нього комбінезончик на риб'ячому хутрі. Для теплої кабіни літака — ще так-сяк, а тут, на вітрюгані… Касян озирнувся і побачив, що англієць дивиться на нього осмисленим, здивованим поглядом.

— Ну, що, хлопче, будемо жити? — Касян посміхнувся.

В куточках очей льотчика тож заграли промінчики зморщок. Так два чоловіки обмінялись почуттями радості з приводу врятованого життя. Ці почуття виповнювали душі обох, проте назовні виливались скупо. Зате пес не приховував радості. Він стрибав, скавучав, гавкав, встигав лизнути льотчика і виявити свою вдячність Касяну.

— Чого скачеш, дурнику? Радий, що хазяїн оговтався? Бачу, радий, — Касян потріпав його по міцній кудлатій шиї і раптом подумав: «Який же він йому хазяїн? Не міг же цей хлопець тримати пса в кабіні військового літака? Виходить, ти місцевий, найсправжнісінький абориген. Тоді ти двічі молодець, коли рятував не хазяїна, а просто людину. Людину, що опинилась у біді…»

Він обережно спустив схилом льотчика, розшукав занесений снігом вхід до штольні, але, перш ніж увійти, довго стояв і дивився через затоку у бік Сплячого Рицаря, де на плато лежали уламки того бідолашного «бофорта», на якому прилетів на острів його супутник. «Що ж ви все-таки там шукали, гер Шлезінгер? Ця ваша прогулянка із Свеа мала певний сенс, але в чому він полягав? От запитання… А може, цей хлопець знає?» Касян втягнув льотчика під склепіння штольні, розпеленав і, простягаючи флягу із спиртом, сказав:

— Ковтни.

Той заперечно завертів головою.

— Ти випий! Я його теж не дуже… Та хто б його взагалі пив, якби не мороз!

Льотчик сьорбнув разок. Повернув флягу. Руки його здригалися від слабості.

— Не дрейф, усе буде гуд. Тебе як звати? Не розумієш? Ну, я, наприклад, Касян, а ти? Ай ем Касян… — він тицьнув в себе пальцем. Потім показав на льотчика. — А тебе як величають?

— Патрік… Ай ем Патрік. Белфур. Белч…

— Патрік? Зрозумів… Значить, Патрік Белфурович Белч по-нашому.

Льотчик хотів ще щось сказати, але слова давалися йому важко, Касян помітив це.

— Ти не трудись… Чуєш, не трудись, хлопче… Зміцнієш, тоді і поговоримо, а зараз відпочивай. — Касян приклав до щоки складені подушечкою долоні і схилив голову, заплющив очі. — Спи! Відпочивай! Зрозумів?