Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 205

— Все нормально, хлопче. Ось поглянь, який чорт сидів у тебе в шиї поруч з хребцем. Добре, що так, а то могло колупнути і глибше.

Вона чула, як Касян заспокоює Ролфа, як схвильовано і разом з тим твердо звучить його голос, і думала, що все пережите раніш навряд чи переважить одну цю ніч. Власне, не довгу полярну, а лише десяток її годин, насичених такими несподіваними випробуваннями. Вона убила! Убила двох ворогів. Офіцера і солдата. Солдата вже потім, коли не відала, що творила.

Від причалу до будинку йшли троє. В руках одного з них був пакет, який передала їм Гіта і який вони везли сюди на Шпіцберген в тайнику, влаштованім під мотором човна. «Цей пакет від Ніссена. Передайте його Уве Ролл Люнду. Тільки йому!» — наказувала Гіта. Інгрід стривожилась. Але через хвилину зрозуміла: пакет знайшов свого адресата. «Певне, Касян встиг сказати їм, де на «Крістіні» був тайник, інакше вони не знайшли б його, як і ті німці, котрі встигли перевернута на човні все догори ногами».

Троє входили в будинок. Інгрід уже чула їхні кроки в коридорі, коли до неї підійшов Касян.

— Тобі доведеться доглянути за Ролфом, йому, бідоласі, дісталось…

Їй хотілось сказати Касяну слова подяки за щось таке, чого ще й сама не розуміла до кінця. Встигла лише посміхнутися. Прочинились двері, і до кімнати зайшли троє.

— Всім вільним від караула відпочивати, — наказав один з тих, що зайшли. — Через годину виступаємо.

Високий, середніх років чоловік з яскраво вираженою скандінавською зовнішністю підійшов до столу, поглянув на Ролфа, потім, підвівши погляд на своїх супутників, запитав:

— Хто це, Олаф?

— Той хлопець, що плив у човні. Його звуть… — начальник штабу загону зазирнув у блокнот, котрий тримав у руці разом з розпечатаним уже пакетом, однак його випередив Людвіг.

— Це мій молодший брат Ролф, — сказав він.

Ролф розплющив очі і хотів було підвестися, але тільки мученицьки скривив пересохлі, запечені смагою губи, так ніби вибачався за свій нинішній етап.

Високий скандінав підійшов до столу і взяв його руку в свої долоні.

— Дякую, Ролфе. Будемо знайомі. Я — Уве Ролл Люнд.

— Зараз, чіф, ми перенесемо його звідси, — сказав старший Улл.

— Хай відпочиває, не тривожте. Ми пристроїмось ось тут на столику, біля рації. Давайте карту, Артуро.

Той, кого Люнд назвав Артуром, певне, був його ад'ютантом. Зовсім ще молоденький хлопчина видобув з планшета карту-кілометровку і розгорнув її на ящиках німецької рації, проте командир не одразу підійшов до неї. Побачивши біля вікна Інгрід і Касяна, поцікавився: