Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 10

База пропонувала прийняти шифрограму по кодовій таблиці підвищеної секретності. Патрік подав сигнал готовності. В цю мить перед ним виник Білл Уолтінг. Могутні плечі першого пілота не пролазили у двері відсіку. Він підняв над вухом шоломофон, і на скроню упало пасмо золотавого волосся. Лице у Білла грубувате — товсті губи, широкий ніс, глибокі зморшки на впалих щоках, проте кучеряве, кольору достиглого жита, волосся і живі, карі очі надавали йому привабливості. До армії Білл працював у доках Ліверпуля. Там лишились мати і молодша сестра, від них у день вильоту він отримав одразу два листи. Була в нього в Ліверпулі наречена Ширлі. Всі ці подробиці Патрік поза власним бажанням підслухав. Коли Білл і Бен перемовлялись між собою, ведучи довгі розмови ні про що, аби лише не заснути за штурвалом, він міг їх чути. Патрік уже знав, що Ширлі не любила писати листів. Проте регулярно, щонеділі приїздила до Білла і годинами чекала на нього біля воріт казарми. Це, мабуть, і все, що Патрік встиг довідатись про Білла Уолтінга. Про Бенджамена Грісса, другого пілота, він знав ще менше. Цей баскетболіст з Глазго говорив мало і вельми скупо: «так», «ні», «можливо»…

Уолтінга і Грісса зв'язувала давня дружба. В загоні вони завжди стояли один за одного горою, навіть у бійках, які частенько виникали у пивбарі, не забували прикривати один одному «хвости». Їх поважали, проте обходили стороною. Що зв'язувало цих пілотів Патрік не знав. У свої юні роки він ще не дуже розбирався в людях. Сам Патрік мав незлобивий характер, усміхнений, доброзичливий і цими рисами охоче наділяв кожного. До нього ставились без уваги, як ставляться бувалі в бувальцях аси до жовторотих перволіток, що надягли форму льотчиків не за покликанням, а за необхідністю військового часу. Таке ставлення спочатку турбувало Патріка, проте скоро, як людина не марнославна, він махнув на те рукою і зажив звичним для нього безтурботним життям. Вищі рангом і службовим становищем не надокучали йому ні позачерговими нарядами, ані несправедливими причіпками. А коли і траплялось таке, Патрік зносив те стоїчно. Він привчив себе не реагувати на підковирки і кепкування товаришів по службі.

Ще в дитинстві мати ворожила на Патріка у відомої ворожки, і та напророчила її єдиному синові щасливе і довге життя. Він звик до цієї думки. В їх домі охоче і часто повторювали ці пророкування — знайомі і слуги знали, як гаряче любить свого голубоокого Патріка добра місіс Болч…

Шифрограма була незвичною. В ній був наказ повернути до норвезького берега, приземлитись на північно-східному березі Глом-фіорда і, взявши на борт чоловіка на ім'я Мартін Кребс, летіти далі за раніш визначеним маршрутом. Льотчики не розуміли, з чим це пов'язано, і не уявляли, що їм загрожує. Білл узяв з рук Патріка листок, кілька разів пробіг поглядом написане і незлобиво вилаявся: