Читать «Любов, Президент і парадигма космосу» онлайн - страница 97

— Хто ж вам це дозволить, майне герен? — лепече вражено Теренс. — Тут є влада.

— Помиляєтесь, шановний. Майбутня влада — це ми з вами. В чому ви скоро самі пересвідчитеся.

І тут Теренсові раптом стає нудно сидіти серед цих впевнених, галасливих панів, він позіхає, кліпає очима, озирається на всі боки і ніби хоче знайти когось, з ким можна було б повести щиру розмову.

— В мене почалась мігрень, майне герен, — каже він вибачливо. — Чи не дозволите ви мені трохи відпочити? Звісно, якщо це вас не образить.

Йому дають на це дозвіл. Ясна річ, після такої подорожі, та ще по кримських дорогах, постіль сама кличе до себе славного художника. Хай собі іде.

На нього чекає чудовий готель у печері. Доброго спочинку!

А гер рітери лишаються трапезувати далі. Вони вдоволені. Здається, все складається згідно задуманого сценарію, як це передбачав гер Магістр. Художник із світовим ім’ям (ну, хай поки що не вельми світовим, на його світову популярність вони всі ще постараються гуртом!) син могутнього Президента американського ордену багатіїв «Мажестік-12», якому незабаром безпремінно бути самим Президентом, починає вписуватися в їхнє товариство.

— Отже, панове рітери, — промовляє до присутніх Магістр тоном повної довірливості, — план наших дій в силі. Ми стоїмо на порозі звершення великої віри германців. Те, що не вдалося колись остготам, те, на чому зламав зуби фюрер нашого трагічного рейху і його могутні збройні сили, ми здійснимо без зброї, розумом і багатством. Наші дешеві товари, наші щедрі інвестиції повинні діяти, як гренадери тисячолітньої імперії. Але пам’ятайте… — Магістр злегка поправляє на собі туго намотану чалму, — ситуація дещо змінилася. І не на нашу користь. Українці врахували свої помилки і діють досить зважено. Припинилися всякі там мітинги, опозиції, галаси. До того ж, на жаль, виникла загроза, якої ми не чекали… — Магістр пожував кінчик вуса. — Загроза з Космосу!

У просторій печері западає тиша. І вмить її розколюють вигуки лицарів:

— У нас є свої друзі в Космосі!

— Весь Чорний Космос наш!

— Годі панькатися з гуманістами з Сиріусу!

Магістрові стає терпіння перечекати шквал невдоволення. Він піднімає келих з вином і скупо посміхається. Добре, що його друзі сповнені рішучості, що вони не загубили войовничості лицарів «Чорного сонця».