Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 71

— Ми давно переросли страх, — погодилася друга.

— Отже, саме час поласувати потьмянілими відображеннями! — підсумувала перша.

— Які, либонь, мають дивовижний смак зупинених годинників!

— А в серцевині їх — старі смішні спогади!

Личинки згризли дзеркальний шар. Осліпле трюмо розвернули до стіни. Насамкінець їм захотілося пити, і вони відвідали підвал, в якому завжди стояла розлита у сулії рожева небесна водичка. Тоді вляглися спати на купі ганчір’я, серед усілякої дрібної живності, і снився їм смарагдовий луг, який виблискував золотою росою.

Тепер вони знали: сон — це дійсність, яка була до них і буде опісля. Невибагливий сюжет, розіграний у Домі та за його межами в очікуванні години зеро, завершено. Цю роль, одну з багатьох, вони візьмуть зі собою. Кожна мить її й кожна репліка відтепер належатимуть всім — і відтворюватимуться, примножуючись у деталях, розцвічуючись сприйняттям інших, які теж чесно прожили її; і кожен щиро вважатиме, що роль відкрита тільки ним; і коло це обертатиметься вічно… Вічно.

7

Представник галактичного керівництва, після нетривалої наради з земною адміністрацією, дав згоду на остаточну ліквідацію осередків неосвіченості й окультизму. — Перетворимо нашу планету на форпост надцивілізації! — таким було гасло моменту. Представник кивнув усіма своїми головами й вирушив у вищі виміри для сприяння у виробництві загальногалактичних цінностей і будівельних матеріалів, яких так бракувало маленькій провінційній Землі.

Адміністрація, обмізкувавши завдання, доручила операцію Збройним Силам. Армія виступила через добу й не зустріла ані найменшого опору. Довго радилася трійка: відповідальний чин з адміністрації, напосідаючи на незворушного командувача, вимагав радикальних заходів.

Радник порекомендував напалм; командувач погодився. Зайнялося відразу з усіх боків. Пекельні махрові зарості, стогнучи і звиваючись, полізли геть із асфальту, що спалахнув. Їх добивали з землі і з повітря, вони чорніли і розсипалися.

Могильник доведеться ставити просто зараз і просто на попіл: вітер посилюється, — зауважив відповідальний чин.

За хвилину вогонь увійшов у дім. Нечисть, у масі своїй незграбна і безтолкова, покірно поперла з усіх нір просто в розтруби ліквідаторів. Коли захоплено поїхав дах і виповз із нього назовні яскравий пуп’янок, що розквітнув громовим вихлопом, люди охнули: там, на стовпі танцюючого диму, підсвіченого зсередини червоними і синіми нитками, метнулися вгору два незвичайні метелики. Дві крилаті феї вогню, роняючи на них тихий цілющий сміх, поступливо обходячи промені і переривчасті траси установок, які били знизу, опинилися раптом у піднебесному просторі, де розправили юні крила свої і завмерли у висхідному спіральному русі. Їхній політ, стрімкий і заворожливий, випередив приціли, випередив обважнілу раптом руку начальника зенітно-ракетного підрозділу, обігнав усі думки і припущення — тільки здивування залишив він людям, тільки перше загальне зітхання і подальшу німоту.