Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 52

Незім’ята фігурка, незіпсуте здоров’я. Нерозтрачена пристрасть. Не цінують вони себе. Безцінні. Зі свіжої піни сотворені. Не цінують, сучки прибабахнуті. Навіть слова не сказала! Покликав — пішла.

А могла би злупити вдесятеро проти звичайного.

Я заохочую незайманість. Я бережу незашморганість. Бережу для солідного, грошовитого, перебірливого клієнта.

Утім, не нарікаю. Не жадібна, отже Чомусь нерозпещена. Що ж, премію їй. Премію їй у зуби — і вперед, за науку. Сам буду вчити. Секс веселий, секс зухвалий… Вчасно зустрівся їй Котяра, звір нічний, вчасно вправив їй зиґзаґи їй не доведеться переборювати сором: я допоможу, я вмію, я все зроблю красиво. Розкривши рота, ввійде у мої ворота. Ввійде вона в мій дім не курвочкою, а дамою. З дитячою надією на заміжжя, на особисте життя. Старатися буде. Потім зрозуміє.

Вона, повіривши, ридала, Вона це все перевіряла, Вона про світ любила мрії, Але вище клітки не літала. Об пруття билась безнадійно, Уже не вірячи, казала: Я випурхну, не так вже й важко, Вона з металу нетвердого!

Але потім ще й інше вона зрозуміє: свою вигоду. Вік їй мені дякувати!

Я дарую обраницям ласку, притулок і прибуткове, ненудне заняття. Несіть людям радість, а козлам — романтику! Переконуйте козлів, що вони — леви! Праця не для гидливих, але краща від деяких. І диплома не треба. Індивідуальний підхід: співбесіда, конкурс, заліки. Далі — натхненна праця, творче зростання, пошук нових шляхів. Досконалості немає меж.

Місце престижне, кандидатур не бракує. Кандидатури бавляться в обережність, колами ходять: чи то не сміють, чи то ціну набивають — та марно. Я не поспішаю, куди там спішити. Крутиться дзиґа, працює лічильник, зростає вступний внесок. Далеко не кожна надається на приму, більшість відсіюється в масовку. Та Діана зовсім не випадково потрапила в мої кігті. Доля звела. Жартома лікнеп закінчить й у вищу школу гетер запишеться. Якщо проявить себе, звісно.

Не сумніваюся: така — проявить.

І все-таки: якою хвилею прибило її до нас?

* * *

Ранок. У небі срібне гудіння. У мені — срібний сон. Уві сні я бачу: ми потрібні одне одному. Бути нам разом для чогось, про що мені ще не повідомили.

Добре, що ми зустрілися, не розминулися. Незабаром вона звикнеться з думкою, змириться з необхідністю. Усе буде добре. Звикай до розкоші, малеча!

— Але я не хочу! — каже вона, зміркувавши, нарешті, до чого її готують. Я не цього хотіла! — сварка. — Тоді йди, — кажу. — Любов мусить бути вільною. — Ти образив мене! — Тоді залишайся.

Вона залишилася. Вона вже не піде. «Ми потрібні одне одному» — скотиняча якась фраза. Ранкова, поблякла. Вимовляється буденною скоромовкою. Потрібний, потрібна, потрібні… суцільне задоволення природних потреб. Скотиняча фраза, не котяча. По-котячому ми заговоримо вночі.

Я шоу влаштую тобі по живому Більш загадкове, аніж «Твін Пікс». Я пересплю із твоїм собакою, Потім ми потанцюємо твіст. Тоді буде танго і знову твіст. Потім відчиню вікно І кинусь, весела, каменем униз На саме-пресаме дно.