Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 23

Отже, я зачиняю вікно… так, виконано… І, отже, виходжу зі спальні в порожній передпокій, правильно? — Шафа заспокійливо хитнула йому. Позіхнула розчиненими дверцятами. Богун потоптався, дивлячись на дверцята, потім розгублено і з острахом зазирнув усередину, але нічого цікавого не знайшов він у ряді суконь. Антимолем там пахло і парфумами. Він про всяк випадок замкнув шафу маленьким блискучим ключиком і, затамувавши подих, вислизнув у передпокій. Вікторія! Порожньо!

Він зайшов на кухню, зайшов у зал, закрив скрізь вікна. Ніде жодних крилатих, лише за балконом мигнула пара стрижів. Ого! Та невже вже одинадцята? Скільки часу втрачено! Штани старі де? Де мої старі похідні обладунки? Ціпок лісовий, меч грибний, щит протимоскітний…

Насвистуючи, ввійшов у спальню, щоб перетрусити речі. І завмер на порозі, втупившись у рухоме місиво. Повітря кипіло, чулося низьке гудіння, як від високовольтного трансформатора, — сотні й тисячі метеликів у суцільному миготінні породжували пружні сіро-коричневі струмки, що б’ють вітерцем в обличчя. Хоровод просто перед ним закручувався за годинниковою стрілкою, а трохи далі, за тремтячою люстрою, другий вихор хоробро обертався назустріч першому; по всій ширині кімнати, огинаючи ріг шафи і високу етажерку, крутилася жива вісімка. Дві смуги метеликів обрамляли її по вертикалі: біля колін Богуна і вгорі, під самою стелею.

Тоді він, намагаючись не хвилюватися, влігся і спробував розслабитися. Він не відводив очей від круговерті, що набирала розмаху і швидкості, і думав тільки про приємне. Про суниці лісові, які цієї миті дотоптують жадібні авангарди трудящих. Про ремонт, покликаний скрасити його відхід у проект. Проект отримав дивну, дикувату назву: «На Богуна і звір біжить». Після безпам’ятства й вимушеного лікування Богун погано розумів суть цього проекту і свою роль у ньому; він знав, що роль його — основна, і йому досить буде пам’ятати, що він виконує функції контактера. Контактер — це більше ніж польовий агент. Це черговий щабель його зростання.

А ремонт цього року став насущною потребою. Треба було сховати видерті кігтями шматки штукатурки і сліди іклів на бетонних стінах. У кицьки Мальвіни, що втекла навесні в ліси й по дорозі ледве не задерла безвинну догиню з четвертого під’їзду, ще минулої осені проявилися глушинські звички. Поки можна було приховувати — приховували. Господиня догині, крім оплати послуг ветеринара, зажадала винагороди за мовчання; Богун із превеликою зловтіхою прогнав її. Знайшла чим лякати! Сьогодні лише хиряві аристократи зі столітнім родоводом ще так-сяк зберігають чистоту генотипу. Інші брати менші давно вже в ліс дивляться.

Він відчув співчуття метеликів: бідолаха, це так нерозумно — тримати вдома хижака, прив’язуватися до хижака!