Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 41

І він працював далі так само уперто, не думаючи ні про що. А тим часом фалангізм почав наступ на науку. І до лабораторії того вченого з’явилися люди, яких він ніколи до того не бачив. Ті люди сказали:

— Шановний пане вчений, ми прийшли допомогти вам.

— Але мені не потрібна допомога, — здивувався вчений.

— Ні, потрібна, — заперечили вони. — Ваша робота йде невірним шляхом.

— Та хіба ви щось розумієте в науці? — все ще заперечував учений.

— Менше вашого, пане вчений. Зате ми добре розуміємо політику.

— Це різні речі, — гордо відповів учений. — Мене не стосується політика. Я людина науки.

— Ви можете залишатися людиною науки, — сказали люди, — але ваша наука повинна служити нам.

Винахідник спалахнув, але стримав сеое. Він запитав:

— Що ви хочете сказати?

— Ви робили досі винаходи лише тому, що так бажалося вам. Тепер ви мусите винаходити те, що потрібно нам. І в першу чергу те, що може мати військове значення, пане вчений.

Винахідник зрозумів. Він відповів:

— Ви бажаєте, щоб я працював над зброєю війни. Так?

— Справа не в назві, — сказали представники уряду, — справа в суті. А суть ви висловили вірно.

— Ніколи не працював я для того, щоб допомогти одній людині вбити іншу! — вигукнув винахідник. — І ніколи не працюватиму для цього. Наука мусить допомагати людині жити, а не нищити людей. Ось двері, панове. На все добре!

— Обміркуйте ваші слова, пане вчений, — холодно зауважили представники уряду. — Ви можете пожаліти потім. Згадайте, що у вас є дружина і дитина…

— Геть звідси! — закричав винахідник і вигнав їх.

А другого дня, коли він повернувся увечері з своєї лабораторії, йому сказали, що його дружина пішла вдень погуляти з сином і досі не поверталася. Він кинувся шукати її… Навіщо довго говорити про це, Олесю?.. Фалангістський уряд захопив у свої руки дружину й сина винахідника. Дружина його покінчила з собою в поліції… принаймні, так сказали винахідникові…

Сивий Капітан змовк, схиливши голову.

— А син? — запитав Олесь.

— Син?.. Син винахідника захворів у поліції. Його віддали батькові лише через кілька днів. Але то не був уже той веселий, жвавий хлопчик, якого так любив винахідник, а хворий, виснажений хлопчик, який не пізнавав рідного батька і тільки весь час просив води. Їсти він уже не просив…

Так він і помер на руках батька. Винахідник залишився сам-один. Він теж тяжко захворів серйозною нервовою хворобою. Друзі відправили його за кордон. І добре зробили. Пізніше винахідник довідався, що уряд збирався заарештувати і його. За кордоном він одержав від уряду суворий наказ — негайно повертатися до Іберії. Він не виконав наказу. У винахідника залишилася тільки його робота. І він віддався їй цілком, вирішивши винайти і збудувати такий апарат, з яким йому не буде страшний ні фалангістський уряд, ні його поліція. Винахідникові пощастило. З допомогою друзів він збудував апарат, який увібрав у себе всі найновітніші досягнення науки й техніки, — навіть ще невідомі світові. Винахідник назвав свій новий апарат…