Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 433

_{Ще гострішу сатиричну тональність має твір Ж. Амаду «Кітель, сюртук, нічна сорочка» (1980) — роман, у якому образ головного героя, поета Антонів Бруно, безпосередньо перегукується з образом Педро Арканжо з «Крамниці чудес». Це — такий самий виразний народний характер, митець слова, що народився й живе у самій гущі народних мас, хоча він і член Бразільської літературної академії. Він також втілення бразильського народного духу. Час дії роману — друга світова війна. По його смерті спалахує боротьба за місце в Академії — на жаль, між двома реакціонерами: генералом Валдоміро Морейра і шефом бразільської охранки полковником Сампайо Перейра. Причому обидва претенденти практично нічого спільного з літературою не мають, але прагнуть бути причетними до неї.}

_{Змальовуючи гострими сатиричними фарбами обох конкурентів, Амаду часто вдається у цьому творі до гіперболи й гротеску, завжди витримуючи, втім, сувору реалістичність у зображенні життя, з тонким гумором підводить роман до розв'язки, вимальованої у гротескних тонах смерті обох претендентів, що приходить до них у гонитві за омріяним званням академіка. Зрештою, на місце академіка, що колись належало Антонів Бруно, обирають справді достойного письменника.}

_{Цей невеличкий роман тонко відбиває життя бразільськогв міста, літературні кулуари Бразільської літературної академії. Причому автор, як завжди, широкий і багатоплановий, якщо не сказати океанно багатоплановий, у зображенні бразільської дійсності. Саме відтворення народної свідомості в образі центрального героя надає і в цьому випадку творові Амаду особливої епічної глибини.}

_{Широке використання гротеску, принципово своєрідний кут зору на навколишній світ з позицій народно сміхової, карнавальної культури дає можливість назвати романи Жоржі Амаду «баїйянського циклу» «карнавальними романами». При цьому синтезування народної свідомості, наявність колективного героя (попри всю індивідуалізацію багатьох конкретних образів) дозволяють говорити про своєрідну «поліфонічність» цього циклу романів Амаду, як і про поліфонічність «фольклорного роману» Латинської Америки в цілому.}

_{Синкретичний характер народних релігійних вірувань у країнах Латинської Америки — факт загальновідомий, багато дослідників релігійних культів знаходять у найрізноманітніших обрядах виразні елементи католицького впливу.}

_{Розглядаючи фольклорне спрямування в сучасному латиноамериканському романі, можна помітити, наскільки явище релігійно-містичного синкретизму багато в чому зумовило своєрідність і специфіку й сучасної культури країн Латинської Америки.}

_{Цікаво зазначити, що релігійно-магічний синкретизм (термін болгарського вченого М. Арнаудова) або двоєвір'я (термін радянського вченого П. Богатирьова), тобто поєднання християнської обрядовості з язичницькою у релігійних віруваннях, трапляються дуже часто. Значну кількість таких прикладів наводить Дж. Фрейзер, а П. Богатирьов свого часу писав, досліджуючи в цьому напрямі українське Закарпаття: «Слід відзначити, що в більшості випадків селяни не бачать в дуалізмі двох протилежних систем віри. У них завжди єдина віра, що становить собою синтез магічних дій, молитов, народних і власне релігійних обрядів». І далі: «Можна виявити ще тіснішу суміш: народні обряди, що не мають нічого спільного з християнською релігією, інколи сприймаються як християнські. Буває часом, що в одному селі чи в сусідніх селах один народний обряд інтерпретують як християнський чи напівхристиянський, а в іншому — як звичайне магічне дійство. З іншого боку, християнські обряди пояснюють, виходячи з народних обрядів».}