Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 425

_{«Червона прорість», як і «Підпілля свободи» (1952), наступний за часом створення роман Амаду, все ж хибує деякою простолінійністю в зображенні політичної боротьби, певною одномірністю образної системи, недостатньо містким зображенням головних героїв. Але знову-таки, як і роман «Підпілля свободи», що являє собою багатопланове історичне полотно, яке відтворює соціальну боротьбу в Бразілії в 1937–1941 роках, роман «Червона прорість» — новий крок письменника на шляху творчого розвитку, становлення його художньої свідомості. Змальовуючи жорстоку реальність життя бразільських селян, письменник не виходить лише із зображення безвиході такого життя, тобто з позицій критичного реалізму.}

_{Новий період у творчості Амаду починається з виходом роману «Габрієла» (1958) і дилогії «Старі моряки» (1961). У цих творах Амаду йде далі шляхом засвоєння й обробки фольклорного матеріалу, знову повертаючись до тематики, початої «Жубіабою», «Мертвим морем» і надто «Капітанами піску», бо в нових творах Амаду широко використовує фольклор бразільського міста, зокрема міста портового.}

_{Розглядаючи новий етап у творчості Амаду, доречно згадати перший його твір, маленький роман, який Амаду, тоді дев'ятнадцятирічний, назвав «Країна карнавалу» (1931). Відомо, наскільки близька тема карнавалу багатьом латиноамериканським країнам, будучи важливою частиною культури, її синкретичним втіленням.}

_{Уже саме визначення «карнавал» викликає в пам'яті відоме дослідження М. Бахтіна про Рабле, де однією з центральних є саме тема «карнавалу» і «карнавальності». Наголошуючи ширше значення терміну «карнавальний» щодо явищ культури, Бахтін, зокрема, пише: «Вплив карнавальних форм, мотивів і символів на літературу XVIII ст. досить значний. Але вплив цей формалізований: карнавальні форми обернулися на художні засоби, переважно сюжетно-композиційного характеру, поставлені на службу різним художнім цілям».}

_{Виходячи з теми першого свого роману, у творах кінця 50–60-х років Амаду робить сміховий, карнавальний (використовуючи термінологію М. Бахтіна) роман провідним напрямом своєї творчості.}

_{У цьому плані «Габрієла» і «Старі моряки» — якісно новий етап в освоєнні письменником фольклорного матеріалу. Якщо в романах 30-х років Амаду використовував для прози народнопісенну форму, не підганяючи під неї життєвий матеріал, то в нових його творах вже не помітно прямої залежності від форми народного твору чи будь-яких умовних рамок. Письменник веде свою оповідь легко і невимушено, з самого початку виповнюючи її здоровим сміхом, що панує у творі. Саме цей сміх і є найміцнішою зброєю, якою володіє народ для утвердження життя попри всі трагічні повороти долі, якою він відповідає на пригнічення з боку можновладців.}

_{Тема смерті — провідна в пертій повісті з «Старих моряків», яка так і називається «Дві смерті Кінкаса Водожаха». Атмосферою свята, карнавалу пройняті перші сторінки повісті. Коли портові гуляки і п'янички дізнаються про смерть одного із своїх товаришів, Кінкаса, сум за страченим товаришем невдовзі змінюється в них необхідністю і прагненням достойно відпровадити його в царство мертвих. Потім виявляється, що він нібито й не вмирав, і його приводять на учту з приводу його ж скону. В кінці поминок, коли сп'яніла компанія відпливає човном у море, Кінкас кидається (а може, просто падає) в море і зникає, тобто помирає саме так, як хотів.}