Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 424

_{Досвід цього періоду став останнім естетичним щаблем, що відділяв літературу країн Латинської Америки від досягнень сьогоденної світової літератури.}

_{Твори М. А. Астуріаса, А. Карпентьєра, Ж. Амаду, поезія Пабло Неруди й Октавіо Паса, як і багатьох інших митців, саме в ці роки й заклали фундамент нової латиноамериканської літератури.}

_{Проте Жоржі Амаду ще досить тривалий час тукає свій власний напрям у бурхливому вирі латиноамериканської літератури, що зростає. Минає близько десятиліття, перш ніж письменник, пройшовши ще один етап пошуків й утвердження на нових ідейно художніх позиціях, знову звертається до фольклорного матеріалу, продовжуючи свій «баїйянський» цикл романів, який і стає його вищим досягненням.}

_{Однак іще до того Амаду пише кілька творів, кожен з яких (попри всю їхню стильову і тематичну розмаїтість) стає новим його кроком у творчих пошуках.}

_{Художня публіцистика Амаду започатковується книгою про класика бразильської поезії Кастро Алвеса. У 1948 році він видає «Життя Луїса Карлоса Престеса, лицаря надії» — в розпал кампанії за визволення Генерального секретаря Бразільської компартії з в'язниці. Ця книжка стала сходинкою до відтворення загальної картини визвольного руху в Бразілії.}

_{Розглядаючи боротьбу робітничого класу Бразілії, Амаду в цей період уже не спирається лише на досвід боротьби робітників європейських країн, а й пов'язує сучасний прогресивний рух із загальнодемократичними традиціями бразильського народу. Уникаючи націоналістичної вузькості, Амаду стверджує в цьому творі, як і в наступних своїх романах, історичний погляд на минуле Бразілії.}

_{У 40-і роки великого розголосу набула історична дилогія Амаду про «землю какао», за словами письменника, — «землю золотих плодів». Дилогія складається з романів «Безмежні землі» (1943) та «Місто Ільєус» (1944).}

_{У творі поступово на перше місце виступають образи людей з простолюду — наймитів, дрібних орендарів. У «Місті Ільєусі» вже з'являється важливий для творчості Амаду образ комуніста — керівника робітників. І в цьому романі барвисто й соковито описано народне свято кандомбле, святкову процесію «терно», тут відчутний саме той «карнавальний» дух творів, до якого ширше письменник вийде у 50-ті роки.}

_{У 1945 році, уже в еміграції, Амаду друкує роман «Червона прорість», який відрізняється від дилогії не стільки матеріалом, поглядом письменника на історичну долю свого народу. Розглядаючи цей роман, можна говорити про спроби митця синтезувати певні напрями у народному русі проти жорстокої експлуатації у боротьбі права.}