Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 104

— Ніхто не скаже?

Мовчанка. Педель скрегоче зубами:

— Тоді всі простоять годину на ногах. До одинадцятої. І перший, хто спробує лягти, опиниться в карцері. Зараз карцер саме пустує…

Тишу порушує хлоп'ячий голосочок:

— Сеу педель…

Це малюк з жовтуватим личком.

— Говори, Енріке…

— Я знаю хто…

Всі очі спрямовані на нього. Фаусто заохочує викажчика:

— Говори, говори.

— Це Жереміас, він ходив чогось до Берто.

— Сеу Жереміас, сеу Берто!

Обидва хлопці скочили зі своїх койок.

— Ану в куток! До півночі. Інші можуть лягти. — Він ще раз подивився на всіх. Покарані стояли в кутку.

Коли педель іде до себе, Жереміас свариться на Енріке кулаком. Інші обговорюють пригоду. Педро Куля спить.

У їдальні, коли вони вранці пили рідку каву й жували тверду галету, сусіда по столу озвався до нього:

— Ти ватажок капітанів піску? — Він говорив дуже тихо, майже пошепки.

— Так, я.

— Я бачив твій портрет у газеті. Молодець! Але тобі, видно, добряче перепало. — Він жує галету, дивиться на змарніле обличчя Кулі. — Ти залишишся тут?

— Драпану.

— Я теж. У мене є план… Коли я втечу, зможу пристати до твоєї ватаги?

— Зможеш.

— Де твоя нора?

Педро Куля недовірливо позирає на нього.

— Ти можеш знайти нас щовечора на Кампо Гранде.

— Ти що ж, гадаєш — я розпатякаю?

Педель Кампос плескає в долоні. Всі підводяться і розходяться по майстернях і на плантації.

Надвечір Педро Куля побачив Безногого, що проходив вулицею. Побачив і педеля, який проганяв його.

Покарання… Покарання… В колонії це слово Педро Куля чув найчастіше. За всяку дрібницю били, арештованих карали карцером. Ненависть наростала в душі кожного з них.

На краю плантації він зумів передати Безногому записку і на другий день у заростях цукрової тростини знайшов вірьовку. Напевне, її поклали туди вночі. Це був моток тонкої міцної вірьовки. Вона зовсім нова. В моток засунутий кинджал, який Педро заховав у штани. Ось тільки пронести моток до спальні було дуже непросто. Втекти удень не можна, наглядачі їх стережуть дуже пильно. Він не може пронести моток в одежі, вони, безперечно, помітять.

Але от зчиняється колотнеча, Жереміас нападає на педеля Фаусто з ножем. Інші хлопці теж кидаються на нього, але прибігає гурт наглядачів з канчуками. Вони лупцюють Жереміаса. Педро засовує моток вірьовки під піджак, відчиняє двері до спальні. Один педель спускається сходами з пістолетом у руці. Педро зачаюється за дверима. Педель поспішає мимо.

Педро ховає вірьовку під матрац і повертається на плантацію. Жереміаса відправили до карцеру. Педелі перераховують хлопців. Ранулфо й Кампос вирушили в погоню за Агостіньо, котрий переліз через загорожу під час бійки. Педель Фаусто з пораненим плечем пішов до медпункту. Очі в директора блищать від люті.

Педель, який рахує хлопців, запитує Педро Кулю:

— Ти де пропадав?

— Пішов, щоб не лізти в бійку.

Педель дивиться на нього недовірливо, але відходить. Ранулфо й Кампос вертаються з Агостіньо. Втікача луплять перед очима всіх. Потім директор каже:

— Посадіть його в карцер.

— Там уже Жереміас, — відказує Ранулфо.

— Хай сидять удвох. Там вони зможуть побалакати. Педро Куля здригається. Як вони помістяться удвох у такому маленькому карцері?