Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 78

Майже весь день підрозділи йшли на схід гірськими стежками, розтягнувшись окремими ланцюжками на кілька кілометрів. У надвечір’я почала псуватися погода: низько опустились густі хмари, закрили сонце, повіяв північний морозний вітер. Завирувала віхола. Йти ставало дедалі важче. Майже через кожні сто — сто п’ятдесят кроків мінялися люди, що прокладали дорогу її глибокому снігу. А командир підганяв:

— Не зупинятись! Швидше вперед!

Тоді ще Морський не знав, що фашистам було не до погоні. Коли гармата підрозділу Кисловського засипали ворожу колону й станцію снарядами там зчинилася паніка. З уст в уста передавалась тривожна звістка: «Росіяни, як завжди перед наступом, ведуть артпідготовку…» Ворожі частини, що розташувалися по навколишніх селах, мерщій підтягувались до Банської Бистриці.

Ніч у горах насувалася швидко. Темрява, завірюха, холод давалися взнаки, Люди брели з останніх сил. Плакали діти. Жінки, що йшли з загоном, тепер виказували бажання лишитися з дітьми десь у селі, а до найближчого було ще далеко.

В цей час із загоном зустрілися лижники Ларіонова. їхній командир доповів Морському результати розвідки.

Гори Козиного Хребта в завірюху завжди небезпечні своїми сніговими обвалами. Це змусило командування загону дещо відхилитися від наміченого маршруту й обійти небезпеку, та незабаром шлях перетнула швидка, глибока річка Грон.

Розвідники доповіли, що її можна перейти лише по залізничному мосту біля села Подканов. Але той міст пильно охороняють гітлерівці. По краях стоять спарені пости, а на відстані 150 метрів у караульному приміщенні — близько двадцяти есесівців. Вони мають кулемет і міномет.

Після короткої наради Морський наказав командирові групи розвідників-захоплювачів Борисові Некрасову знешкодити охорону мосту.

…Пізнього вечора до мосту підійшли шестеро жінок і хлопчина з санчатами і з різними пожитками. З дощатої сторожки висунувся солдат. Висока жінка, кутаючи руки у старій хутряній муфті, обернулася, щось сказала своїм супутницям, взяла за руку хлопця-підлітка й підійшла до вартового.

— Ми городяни, веземо в село одяг, взуття та різні хатні речі, щоб обміняти на харчі. Дозвольте перейти міст.

Есесівець не зразу зрозумів, чого від нього хочуть.

— Геть звідси! — кричав він.

Жінка з хлопцем продовжувала просити й запропонувала фашистові у винагороду медальйон. Той зацікавився, виліз назовні й, присвічуючи ліхтариком, заходився розглядати коштовність.

Хлопець, опинившись позаду охоронця, миттю всадив йому в спину фінку, а жінка сильним ударом в груди звалила гітлерівця на землю. Вона тут же кинулась на другого есесівця, звалила і його, а хлопець заткнув кляпом рот. Підбігла друга жінка, що володіла німецькою. Вона з’ясувала пароль охорони мосту й переодягнулася в солдатський одяг.

Невдовзі «есесівець», який замінив того, що мертвим покотився з насипу, вів через міст «затриманих» — високу жінку з муфтою і хлопчину. «Солдат» весь час посилав ліхтариком на протилежний пост умовні сигнали. Там його зустріли спокійно, і лише придушений зойк вартового забринів у нічній тиші. Шлях туди, де чекала найбільша небезпека, був відкритий.