Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 73

Настав світанок. Далі просуватися було неможливо, Нінахов наказав людям замаскуватися й чекати ночі. Коли короткий зимовий день згас, у горах здійнялася хурделиця. Розвідники переодягнулись у білі маскувальні халати і рушили. Невдовзі дісталися до села Сасово, Тут до групи приєднався провідник-розвідник Еміль Лихий, місцевий словак, що добре знав кожний сільський закуток. Він грунтовно доповів про гарнізон угорців, котрий належав до 22-го полку 3-ї піхотної дивізії.

— Спробуємо непомітно пробратися через село до штабу, — сказав Нінахов. — Треба захопити одного-двох офіцерів.

Під молодими ялинками неподалік шляху залишили охоронний пост Сапронова з кулеметом. Далі рушили Нінахов з Емілем Лихим та п’ятірка розвідників. Йшли тихо, ланцюжком, дотримуючись обережності, певної відстані. Село спало. У вікнах — ні іскринки.

В центрі натрапили на чотирьох солдатів.

їх знешкодили, при тому дізналися пароль в гарнізоні. На шляху до штабу була й коротка сутичка, на цей раз із двома солдатами. Обійшлося без пострілів. Угорців пов’язали і поклали «спочити» з кляпами в роті.

Гарнізонний штаб містився на околиці Сасового у великому будинку з мансардою. Хоч як обережно йшли розвідники, однак їх почула варта.

— Хто йде? — пролунав у нічній тиші окрик угорського солдата, клацнув затвор гвинтівки.

— Свої, — відповів по-німецькому Володимир Свита.

— Пароль?

— Балатон.

До штабу в’юнився вузький провулок. Щоб пройти до нього, треба було обминути дві машини — вантажну й автобус. Та несподівано з-за транспорту вийшло двоє вартових з автоматами.

— Стій, хто йде? — пролунало знову.

І знову Свита назвав пароль.

Вартових обеззброїли, зв’язали, заткнули їм роти і наказали лежати.

До будинку з мезоніном лишилося кілька десятків кроків. Знявши на штабному ганку в такий же спосіб ще двох вартових, Нінахов залишив бійця Іванова біля дверей. Безшумно пробралися в сіни. Тут причаїлись з автоматами Еміль Лихий, Лацо Кураші. Командир групи Нінахов, Свита і словак Рудольф Ключар раптово виросли на порозі кімнати, в якій перебували штабні офіцери.

— Руки вгору! — наказав Нінахов.

Шість чоловік, які сиділи за столом і грали в карти, слухняно виконали наказ.

— Село оточене партизанами, — попередив Нінахов. — Ваш гарнізон здався, обеззброєний і відправлений до лісу. Як бачите, чинити опір нерозумно. При найменшій спробі збройного опору чи втечі — будете знищені…

Офіцери склали зброю. Іванов, Ключар і господар будинку, який виявив бажання супроводжувати своїх «квартирантів», повели захоплених угорців до місця, де розвідники залишили кулеметника Сапронова.

Нінахов, Свита, Лихий і Кураші зробили обшук у штабній квартирі. Забрали зброю, планшети з документ тами, топографічні карти. Продукти і сигарети словаки з сусіднього будинку відвезли на санчатах туди ж, де чекав Сапронов.