Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 67

І Шлезінгер доповідав… Його повідомлення різного змісту йшли різними шляхами — на схід і на ^захід. їх майже одночасно читали і по-своєму оцінювали генерал Савченко у Києві та штандартенфюрер Пайчер у Берліні…

Якось розвідник побачив на вулицях Братіслави: солдати споруджують укріплення з бетону, дерева й каміння. А незабаром комендант фортеці майор Кордорл, що заприятелював з Шлезінгером, запропонував йому поїхати до будинку Торгової Академії на вулицю Палісади.

Будинок посилено охоронявся. На подвір’ї було багато солдатів, переважно похилого віку.

— Здогадуєтесь, що тут будується? — притишено запитав Кордорл, торкнувшись ліктя Шлезінгера.

— Судячи з охорони, якийсь важливий об’єкт. Але чому ви, шановний коменданте, використовуєте на цьому будівництві солдатів, а не полонених? — запитав обер-лейтенант.

— Ви що, любий друже?! На об’єкті такого характеру це виключається. Звичайно, після виконання робіт полонених можна ліквідувати, як воно й робиться. І все ж навіть такі заходи не гарантують, що таємниця не буде розголошена, бо в процесі будівництва, незважаючи на суворий режим охорони, полоненим іноді вдається передати певні дані за колючий дріт. Тому головнокомандуючий наказав командний пункт для нього будувати силами лише перевірених солдатів, членів нашої партії. Он як старанно працюють! Вже закінчують будівництво, а разом з тим, здається, ніби воно лише розпочинається. Та це тільки зовні: всі три поверхи заховані глибоко в землю.

— Гадаєте, і Братіславу доведеться обороняти?

— Війна є війна. Вона перевіряє всіх і все, — ухилився від прямої відповіді комендант. — Повірте моєму досвідові інженера-фортифікатора: щоб утримати Братіславу, все місто треба перетворити на фортецю, та при сучасній військовій техніці навіть такі заходи не зарадять лихові.

— Давайте краще поговоримо про щось веселіше, — запропонував Шлезінгер. — Бачу, обставини складаються так, що мені доведеться вернутись до Берліна. Ви, мабуть, теж незабаром будете в столиці? Зателефонуйте. В мене там широкі знайомства, весело проведемо час.

Попрощавшись з майором, обер-лейтенант сів у машину і відправився на вокзал.

Там чекала зв’язкова.

А вже о дев’ятій ранку наступного дня доповіли генералові у Києві текст радіограми від «Кореспондента 1043». Він попросив принести карту Братіслави. Відшукав вулицю Палісади, а на ній — прямокутник будинку Торгової Академії.

За вікном наростав гуркіт, дзеленчали шибки. В небі ланка за ланкою пролітали літаки. «Свої, — визначив генерал. — Невдовзі така ж червонозоряна армада з’явиться над Братіславою, і пункти, яких на карті торкнувся олівець, стануть цілями радянських бомбардувальників».