Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 38

Так само Франк вчинив і з Фріком — колишнім міністром внутрішніх справ Німеччини, коли той прибув у Прагу замість Далюге. І лише тоді домігся він влади, про яку давно мріяв. Але посада державного секретаря радувала недовго. Радянські війська тіснили гітлерівську армію на всіх фронтах, на окупованих фашистами землях посилився рух Опору, спалахнуло словацьке повстання. Каральні заходи гітлерівців, терор в містах і селах не давали бажаних наслідків. Навкруги клекотіло, вирувало. В Прагу все частіше надходили тривожні повідомлення про диверсії на залізницях, шосейних шляхах, вбивства і зникнення німецьких офіцерів та верховодів місцевих націонал-соціалістів. Безславно гинули вояки рейху, запроданці, нівечилась військова техніка, транспортні комунікації, виходили з ладу електростанції, вибухали склади боєприпасів, палали заводи й фабрики…

Зморщене, як печене яблуко, обличчя державного секретаря з обвислим підборіддям ще більше збрижилось. Велика голова з рідким, старанно причесаним волоссям безвільно звисла. Здавалось, господар розкішного кабінету поринув у забуття. Та після тривожних дум, розгубленості Франк досить швидко оговтався. Він підвів голову, натиснув кнопку виклику. З’явився ад’ютант.

— Покличте полковника Пухерта, — наказав володар «протекторату».

Незабаром полковник виструнчився за крок перед столом.

— Доктор Пухерт, ознайомтесь із шифровкою з Берліна й негайно на її підставі надішліть вказівки Шаньо Маху в Братіславу. Наголосіть, що він особисто відповідає за ліквідацію партизанів і, зокрема, Морського та його банди.

…Лист, переданий фельд’єгером, роздратував міністра внутрішніх справ Маха.

«Чорт забери! — вилаявся подумки. — Це вже, мабуть, доніс у Берлін той подряпаний абверівський лис Лахузен».

Мах надломив плитку шоколаду, з’їв шматочок. Підсунув крісло-гойдалку до акваріуму. Скляний куб стояв біля вікна. В зеленуватій воді ліниво плавали золоті рибки. Жовті дрібні водорослі стелилися по сірому піщаному дну.

Міністр полюбляв сидіти отак наодинці й спостерігати за рибками. Це заспокоювало нерви. А спокою останнім часом бракувало. В горах і долах діяли партизани. Вони дошкуляли дедалі більше. Ім’я Морського наводило страх на найхоробріших німецьких вояків. Щоранку Мах скаженів, приймаючи доповідні своїх підлеглих. Відчай прокидався в ньому щоразу, коли вмикав «телефункен» і слухав останні вісті.