Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 37

— Так, наказ ми одержали вранці. Лише одного не розумію, чому пан комендант збирається замінити словацьку охорону німецькою? Наші хлопці службу знають, перевірені…

— Накази зверху не обговорюються, — відрубав інспектор.

Інженер знітився:

— Авжеж, навколо таке коїться! Саботаж, диверсії…

— Курите? — поцікавився приїжджий і простягнув пачку «Юно».

Інженер узяв дещо незвичну, квадратної форми сигарету, подякував.

— Нам присилають «Гунію», — сказав по хвилі. — Смердючий, мушу зауважити, тютюн, аж у горлі дере…

— Німецька охорона прибуде ввечері, — мовив гість, — тому я повинен перевірити об’єкт. Ходімо…

Він уважно оглянув генератори, обійшов машинний зал, котельню, охоронні пости, завітав у караульне приміщення. І все щось занотовував у маленькому записнику.

— Ви невдоволені? — запитав черговий інженер, скоса позираючи на помітки.

— Навпаки. Повний порядок. Зразу видно: об’єкт має доброго господаря.

— Дякую, — вклонився інженер.

Повернувшись у загін, розвідник склав детальний план диверсії на електростанції і доповів про це Морському та Григор’єву.

Пізнього вечора до Старої Гори прибуло сім чоловік на чолі з «інспектором магістрату» — хоробрим розвідником-диверсантом Олексієм Івановичем Новиковим. Бійці були переодягнені в німецьку уніформу. Серед них виділявся словак Ян Шіпка — людина з неабиякими акторськими здібностями. До того ж він добре володів німецькою мовою.

Партизани обеззброїли й відвели на безпечну відстань охоронців, а також людей, що на той час чергували на станції, заклали під генератором тол.

…Після гучного вибуху настала тиша. Електростанція в Старій Горі замовкла.

ШИФРОВКА З БЕРЛІНА

Це трапилось вночі, вірніше досвіта — несподівано надійшла телеграма з Берліна…

Намісник Гітлера у Словаччині обергрупенфюрер СС Карл Герман Франк вважав цю Гіммлерову пересторогу небезпідставною, і все ж текст шифровки, що достовірно відтворював становище в окупованій Словаччині, геть зіпсував йому настрій. Недопивши навіть вранішньої кави, Франк поринув у тривожні думи.

По правді сказати, він краще за Гіммлера був поінформований про становище, яке склалося в краї після придушення повстання. Знав з певних джерел, що частина заколотників перейшла у глибоке підпілля, частим на поповнила партизанські загони, які останнім часом, з наближенням радянських військ, ще більше активізували свою підривну діяльність, чинили диверсії, проводили розвідку…

Обергрупенфюрер зціпив кулаки, грубо вилаявся. Тоді, дещо заспокоївшись, ще раз пробіг очима рядки шифровки. Тепер уже став міркувати, яких вжити заходів. Однак не міг зосередитись: вперто напливали спогади про ті часи, коли він на чолі німецької агентури в Чехословаччині організовував партію націонал-соціалістів, яка так знадобилася при ліквідації Чехословацької республіки. Потім думки довго кружляли навколо власної персони.

Після окупації Чехословаччини він швидко подерся вгору: фюрер особисто підкреслив відданість Франка справі рейху, призначивши його статс-секретарем і керівником СС та поліції німецького «протекторату Чехії і Моравії», а також «незалежної Словацької держави», якими тоді керував барон фон Нейрат. Та згодом посада заступника міністра вже не задовольняла Франка. Він плекав надію, що з увільненням Нейрата стане керівником протекторату. Однак сталося те, чого не сподівався: посаду намісника Гітлера у Празі зайняв шеф розвідслужби гестапо Гейдріх. Правда, через кілька місяців партизани знищили його. Але й тоді Франку не пощастило, бо місце вбитого посів довірений Гіммлера Курт Далюге. Після цього ображений претендент, скориставшись своїм службовим становищем та агентурними можливостями, спритно «підставив ногу» вискочці Далюге. Суперника запідозрили в поразницьких настроях і усунули від керівництва протекторатом.