Читать «Ходіння по муках» онлайн - страница 208

Одного разу з Пітера приїхав видатний агітатор, Василь Рубльов. Поставив питання: «Чи довго вам, братішки, ходити дурнями, зубами клацати на мітингах? Керенський вас давно вже капіталістам продав. Дадуть вам ще недовгий час погавкати, потім контрреволюціонери всім голови поодривають. Поки не спізнились, скидайте Колчака, беріть флот у свої робітничо-селянські руки…»

Другого дня з лінійного корабля дано було радіо: роззброїти весь командний склад. Кілька офіцерів застрелились, інші віддали зброю. Колчак на флагмані «Георгий Победоносец» звелів свистати нагору всю команду. Матроси, посміхаючись, вийшли на шканці. Адмірал Колчак стояв на містку, в повній парадній формі.

— Матроси, — закричав він тріснутим, високим голосом, — трапилось непоправне лихо: вороги народу, таємні агенти німців, роззброїли офіцерів. Та який же останній дурень може серйозно говорити про офіцерську контрреволюційну змову! Та взагалі, маю вам сказати, — ніякої контрреволюції нема і в природі не існує. — Тут адмірал забігав по містку, брязкаючи шаблею, і став відводити душу: — Все, що трапилось, я розглядаю насамперед як особисту образу мені, старшому з офіцерів, і, звичайно, командувати більше флотом не можу й не бажаю. І зараз же телеграфую урядові — залишаю флот. Досить!..

Семен бачив, як адмірал вхопився за золоту шаблю, стиснув її обома руками, почав відстібати, заплутався, рвонув, — аж губи у нього посиніли.

— Кожен чесний офіцер повинен зробити на моєму місці так само!..

Він підняв шаблю і кинув її в море. Але й цей історичний жест не справив ніякого враження на матросів.

З того часу пішли великі події у флоті, — барометр упав на бурю. Матроси, тісно зв’язані життям на морі, здорові, сміливі і спритні, більш розвинені, ніж прості солдати, матроси, що бачили океани й чужі землі і більш почували непрохідну грань між офіцерською кают-компанією і матроським кубриком, — були силою, яка легко займалася. Нею в першу чергу скористалась революція. Братва з усім невичерпним запалом пішла в самісіньке пекло боротьби і сама розпалювала сили противника, який, ще вагаючись, ще не наважуючись, вичікував, підтягався, збирав сили.

Семенові ніколи тепер було й думати про домівку, про дружину. В жовтні скінчилися прекрасні Слова, заговорила гвинтівка. Ворог був на кожному кроці. В кожному погляді, зляканому, ненависному, потайному, крилася смерть. Росія від Балтійського моря до Тихого океану, від Білого до Чорного морів хвилювалась каламутно і зловісно. Семен взяв на плече гвинтівку і пішов битися з гідрою контрреволюції.