Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 75

— Але розроблені ж спеціальні системи для визначення інтелекту, тести, шкали…

— Проте єдиної системи немає. Напевно, все-таки неможливо провести чітку лінію між розумом і нерозумом. І судити, що віднести по цей бік, а що по той…

— Ось бачиш: судити неможливо, а ми судимо. Щодня судимо, щохвилини, на кожному кроці знищуючи якесь життя — бактерій, комах, худобу, баобаб твій, щодо якого ти зараз жартував. А раптом він і справді розумний? Чи є гарантія, що ні?

— Абсолютної, стовідсоткової гарантії дати неможливо, Бобе, — похитав головою Краснов. — Існує певна вірогідність, що цей баобаб виявиться якось по-своєму розумний. Але з позиції всього людського досвіду подібна вірогідність нікчемна.

— І тому скидається з рахунків?

— Скидається. Органічне життя ґрунтується на русі з однієї форми в іншу. Інакше не було б еволюції.

— Так уже й не було б? — засумнівався в категоричності останнього твердження Чекерс.

— Найпевніше не було б, — виправився Ігор. — Я все ж вважаю, що розумне життя має вміти впливати на довкілля для досягнення віддалених, не миттєвих цілей. А значить, при необхідності й видозмінювати гетерогенну органіку.

— Виходить, що Людина — єдина явно розумна істота й тому має право інших істот «при необхідності видозмінювати». То що ж нам заважає «видозмінити» жменьку коралів? Чи, раз тобі здалося, що вони теж уміють впливати на середовище, їх можна вважати розумними?

— Ти ж сам запитав мене про теорію, Бобе. Теоретично колонія коралових поліпів могла еволюціонувати до утворення інтелекту, як будь-яка інша жива істота. Тим більше на незнайомій нам планеті.

— Не бачу послідовності, Ігорю. Корали впливають на твою руку, на баракуду, що загрожує тобі — і ти припускаєш у них розум і ладен поступитися задля них життям. Але на тебе намагається впливати баракуда — і ти оголошуєш її хижаком і палиш зі станера, щоб убити її. Де логіка?