Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 56

Олекса Санкін сидів у кріслі напроти Головного і не підводив очей.

Набіль Сааді великодушно погодився детективні завихрення Олекси не розголошувати й обіцяв забути, тому всім необізнаним було відомо лише те, що Сааді й Санкін провели блискучу розвідку планети Мегера, виявили унікальну мислячу субстанцію і встановили з нею контакт.

Перемовини з Озером почалися того-таки пам’ятного й багатого враженнями дня. Олекса, котрий зовсім уже було розпрощався з життям, зі здивуванням виявив, що його голова — в шоломі! Зате Сааді сидів на землі з голою головою, і його шолом валявся в траві. Спочатку Олекса подумав, що Абу-Фейсал з’їхав з глузду або впав у транс, загіпнотизований хижаком. Відтак помітив, що погляд професора, спрямований на Озеро, цілком осмислений, а губи шепочуть якісь слова. Олекса прислухався, але нічого не розібрав: Сааді бурмотів беззвучно.

До Олекси нараз дійшло, що Набіль не збирався його вбивати. Удар по потилиці був єдиним засобом зупинити його нестриманий порив. Олекса подивився на спокійне Озеро і зважився. Розстебнув застібку шолома й відразу зажмурився, засліплений лавиною образів, що ринули в мозок.

У деяких символах Олексі вгадувалися мегеріанські тварини, але більшу частину зображень зрозуміти було годі. І проте контакт із позаземним інтелектом усе ж виник! Озеро, яке він мало не знищив пострілом бластера, розмовляло, намагалося знайти з ними спільну мову!

Їм нечувано пощастило. Цілком випадково гіперліт закинув Санкіна й Сааді на Мегеру саме тоді, коли наближався Двадцять шостий сезон — єдиний час, коли Озеро ставало розумним. Професор порівнював це зі звичайним людським сном у масштабі річного циклу, з тією лише різницею, що ми, люди, просипаємо в році десь чверть життя, але спимо з перервами, а Озеро спить майже дев’яносто відсотків часу, і підряд.

Якими категоріями мислить Озеро, ні Олекса, ні Сааді не зрозуміли, та й не сподівалися зрозуміти за єдиний день Контакту. Цим займатимуться сотні вчених, і важко сказати, коли стане можливим осмислений діалог. Але дещо дослідники зуміли зрозуміти: наприклад, що Озеро не самотній мислячий представник планети, що є ще й інші Озера на Мегері… Період розумності їх триває всього один сезон, коли природа дозволяє не турбуватися ні про їжу, ні про енергію. Пізніше, коли змінюються кліматичні умови, Озеро неохоче покидає свою розумну іпостась: ще декілька днів бореться, намагаючись утримати думки, що розбігаються, і не помічає, як повертається в хижий стан.

У такий перехідний час і опинилися на березі озера Бурцен та Декамповерде. Вони уловили останні обривки думок Озера, повідомили про них на форстанцію й вирішили продовжити спостереження. Астронавти стали жертвами, але не інопланетного інтелекту, а вже бездумного, зажерливого хижака.

Санкін і Сааді застали прикордонний період Мегери, що передував станові Розуму. Озеро переходило з хижої стадії в розумну. І коли б не тверда важка рука Сааді, що останньої миті втримала Санкіна від непоправного кроку, жертвою нерозуміння цього разу міг стати мислячий представник чужої планети.