Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 42

Ним виявився молодий чоловік звичайної зовнішності, років двадцяти двох. Від лівої його скроні до вилиці тягнувся блідо-рожевий шрам. «Якби не ви, я б так і не пішла. І згаяла б цілий вечір», — повторила вона. «Тоді ваш вечір належить мені, — негайно зреагував молодий чоловік. — Пропоную піти до Ваганича. — «А хто такий Ваганич?» — засміялася Олена. «Ваганич — це мій друг!» — урочисто пояснив новий знайомий. Олена кивнула.

У передпокої квартири, куди привів її Фелікс, було тихо, й Олена з обуренням було подумала, що Ваганич усього лише спритний привід. Але тут Фелікс відчинив двері до кімнати, і вона побачила, що в кімнаті сидить чоловік зо п’ятнадцять. «Звичайна вечірка», — вирішила вона, але знову помилилася. Тут ішов диспут — присутні захоплено обговорювали англійський романтизм дев’ятнадцятого століття. «Ви що, філологи?» — запитала Олена й дуже здивувалася, дізнавшись, що єдиним літературознавцем у компанії є сам господар, Ваганич.

Після диспуту Фелікс провів Олену додому і, прощаючись, навіть не запитав телефон.

Її це зачепило, й вона перейшла в атаку за всіма правилами класичного роману: з’явилася у Ваганича через декілька днів, але не сама, а з приятелем, познайомила його з Феліксом і почала відчайдушно кокетувати з обома. У перший вечір між двома кавалерами, котрі не підозрювали, що є лише розмінними фігурами в гросмейстерських руках, виник легкий холодок. Наступного вечора холодок трансформувався у стійку неприязнь, а при третій зустрічі відбулася легка сварка, в якій Олена стала на бік Фелікса. Ображений приятель пішов, а Фелікс того вечора вперше її поцілував. Через місяць Бурцен освідчився в коханні. Олена привітала себе з перемогою.

Тепер, вигравши битву, залишалося лише, як завжди, проаналізувати ситуацію, відкинути емоції й заспокоїтися. Але тут Олена зрозуміла, що не хоче ніяких міркувань, ніякої логіки — вона просто хоче кохати, не замислюючись, стрімголов, кохати цього сильного, розумного чоловіка і бути завжди з ним.

Вони одружилися. Здивувавши друзів і полестивши Феліксові, Олена узяла прізвище чоловіка — акт вельми рідкісний, що вважався архаїчним. В один рік вони отримали дипломи, Фелікс — космоеколога, Олена — лікаря-психіатра, й відразу ж відлетіли на стажування на Грін-Трікстер.

Перші чотири роки були найкращими в їх сумісному житті. Кожен день на маловивченій планеті серед трохи суворих, але незмінно доброзичливих колоністів був насичений улюбленою роботою. І головне, одне одним. Може, вони й осіли б на Грін-Трікстері назовсім, але через особливості клімату довелося повернутися на Землю, де зазвичай жінки народжували нормальних, здорових дітей. Але в Олени виявилося невиліковне безпліддя. Вона дуже переживала, Фелікс як міг її заспокоював. Олена зайнялася наукою, зацікавившись серйозно психотерапією, заглибилася в дослідження.