Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 121

Качка немов ударилася з розгону об невидиму перешкоду. Завалившись на бік, вона почала падати. Хижо чавкнула річка, приймаючи збитого птаха, і заплескала під здоровим крилом, яким качка судомно намагалася відгребти до найближчого куща. Бурлака було прицілився, щоб добити її, але тут качка обм’якла, впустила голову у воду, ляскання крила перейшло в слабке тремтіння.

Бурлака задоволено опустив рушницю, відв’язав човен і неквапливо поплив до здобичі. «Красуня, — думав Бурлака, дивлячись на зелено-фіолетову грудку на воді. — Більша від нашого гусака буде. А крила, крила-бо які!» Йому вже ввижалося опудало, що мінилося позаземною палітрою, радісні захоплення дружини, шанобливі вітання гостей.

Несподівано, коли до качки залишалося всього декілька метрів, поряд з нею з води випірнула ледь приплюснута щуряча мордочка з маленькими волохатими вушками. Голівка роззирнулася й відразу ж сховалася, на її місці проструменів лиснючий синяво-чорний бік, махнув, ніби розмітаючи за собою брижі, широкий пухнастий хвіст. Звірок показався і зник, і лише тут до Бурлаки дійшло, що разом з хижаком зникла з поверхні вбита качка.

— Стій, куди! Та що ж це? — забурмотів Бурлака, розгублено вдивляючись у кола, що розбігалися по воді. — Це ж треба, з-під носа… Так ошукати! — Розгубленість змінилася веселістю. — Ну, негідник. В житті не бачив такого нахабства. Пополювали…

Вдалині глухо кашлянула рушниця Грауффа. Бурлака прислухався, але другого пострілу не було. Значить, убив. Удруге зазвичай стріляють навздогін після першого промаху й знову хиблять. Він упіймав себе на тому, що відчуває легку досаду — у Глена, судячи з усього, вже пара качок є, а в нього жодної. Бурлака уявив собі, який задоволений буде хлопчисько-еколог, якщо він повернеться порожній. А Глен, з його первісним гумором, обов’язково ляпне щось на кшталт «стріляти треба вміти»…

Бурлака застиг, зачувши у вранішньому, вже підфарбованому світанком повітрі знайомий посвист.

Над острівцем показалася зграйка качок. Вони летіли з великою швидкістю на граничній для мисливської рушниці висоті. Бурлака впіймав на мушку першу, дав випередження у два корпуси і спустив курок. Мов підстьобнута батогом, зграя різко злетіла вгору, а та качка, в яку стріляв Бурлака, застигла на мить у повітрі, відтак нараз, немов позбувшись опори під крилами, беркицьнулась і каменем упала в воду.

Цього разу Бурлака вирішив поспішити й погнав човен до здобичі різкими, енергійними гребками.