Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 107
Григорій Тьомкін
Події розвивалися з приголомшливою швидкістю. Покрутившись навколо модуля на значній відстані й переконавшись, що світлові спалахи не несуть небезпеки, бульби спершу наблизилися до апарата впритул, а відтак, спритно чіпляючись відростками за гладкий корпус, почали бігати просто по ньому. При цьому в кінцівках у них з’явилися якісь предмети.
— Метал. Титан з ванадієм, — поглянув на аналізатор Лін.
— Інструменти! — зрадів контактолог.
— Або зброя… — додав Суханов.
Розібратися, що саме за інструменти тримали в руках аборигени, не вдалося: кілька разів обстукавши своїм приладдям поверхню модуля, ця група бульб відкотилася до кущів. Їх місце зайняли інші, що відрізнялися ядучо-зеленим відростком. Знаряддя, які принесли з собою новоприбулі, були суттєво більші й мали явно рубаюче призначення.
— Вони рубають модуль, — відзначив Суханов.
— Це ритуал! Форма вітання! — вигукнув Фарро.
Капітан знизав плечима.
Лін показав пальцем у кут екрану.
З кущів з’явилася нова група аборигенів, які різкими енергійними поштовхами котили напере себе в декілька разів більшу від найоб’ємистішого з них — не менше двох метрів у діаметрі — бульбу. Відростки на гігантській бульбі були однаково прозорі й безбарвні. Неподалік від модуля процесія зупинилася, й маленькі бульби почали смикати велику за відростки в якійсь дивній послідовності — як здалося Фарро, в шаховому порядку.
— Ритуальне доїння на честь прибульців, — сказав Суханов.
— А чом би, власне, й ні? — присікався контактолог.
З одного відростка, зверненого до модуля, вдарив тугий струмінь. Шиплячи й випаровуючись, рідина потекла по обшивці.
— Соляна кислота, — повідомив бортінженер.
Бульби змінили систему посмикувань, і струмені полилися з інших відростків.
— Сірчана кислота, плавикова… — читав покази аналізатора Лін. — Це кепсько. Плавикову корпус довго не витримає. А зараз пішла вугільна…
— Ну, хоч газованою водою пригостили, — сказав Суханов. — Ви любите содову, Фарро?
— Зачекайте, не до ваших жартів, — стурбовано похитав головою контактолог.
Те, що відбувалося внизу на планеті, подобалося йому все менше й менше.
Упевнившись у кислототривкості модуля, бульби перестали поливати його й кудись розбіглися. На майданчику не залишилося жодного аборигена.
— Невже пішли?.. — кволим голосом сказав Фарро.
— Поховалися, — припустив другий пілот.
На підтвердження його слів у кущах щось гримнуло, модуль хитнувся, і на його обшивці з’явилася значна вм’ятина.
— Ага, — сказав Суханов. — Вони й гармату притягнули.
— Ось тобі й «неагресивні». — Капітан з невдоволенням подивився на Фарро.
— Ймовірно, вони налякалися. — Контактолог схопився з крісла і забігав по рубці. — Треба показати їм, що у нас мирні наміри. Треба негайно заспокоїти їх, капітане!