Читать «Ловці манекенів. Про що розмовляють закохані» онлайн - страница 40
Віктор Тимчук
Євген не відводив од ціпка погляду. Щось у ньому його зацікавило, одначе ніяк не міг добрати, що саме якийсь здогад усе крутився в мозку й заважав зосередитись на розповіді Красуцької.
14
Слідчий стояв біля вікна і не озирнувся, коли Тополюк ступив до кабінету. Денис любив, міркуючи, дивитись у вікно. На ньому біла сорочка і сірі штани, на бильці стільця висів піджак. Невисокий, худорлявий Бухов скидався на підлітка. Зустрівши його на вулиці, не подумаєш, що це досвідчений слідчий прокуратури, який розкрив не один злочин.
— Привіт, Євгене. А ти йдеш і навіть не зведеш голови, — сказав Денис.
Він бачив Тополюка у вікно, а той не відчув його погляду. Видно, дивився доброзичливо. Євген, сідаючи, відповів:
— Роботи — нема коли, за приказкою, й вгору глянути.
— Значить, ти не засік на похороні Кривого, — зробив висновок слідчий.
Його слова билися в шибку, й вона ледь бриніла — відлунювала, озивалась на голос.
— І не бачив Красуцької, — додав Тополюк.
Денис кивнув, мовби наперед знав, що її не буде.
— А до мене вранці приходила Броварна.
Євген замислився. Броварна… Ага, в записнику Шейха її домашня адреса і прізвисько…
— Або Варвар, вчителька української літератури. Так?
— Вона, Варвара Мокіївна, — підтвердив Денис, і в шибці Євген помітив його задоволений усміх. — Цікавий сповістила факт. Чекаю на акт експертизи. Обіцяли принести до 16.00. Одначе про акт пізніше.
Ох те «пізніше»! Євген стримав посмішку. Полюбляє Денис лише натякнути на новину, заінтригувати, а розповісти не поспішає, наче випробовує. Євген ніколи не ображався на таке, а зараз намагався вгадати, чого приходила Броварна. Певно, щось принесла, якщо Денис зажадав експертизи.
— І як поводились на похороні Бірон і Апостол? — слідчий відійшов од вікна й сів напроти капітана. Очі Бухова, попри сьогоднішній печальний день, збуджено сяяли. Від чого б то? Невже натрапив на слід Кривого?
— Несли труну, але не плакали. Апостол чомусь злякано озирався, ніби когось шукав у натовпі.
— А Полякова?
— Римма побивалася, наче за рідним братом.
— Жаліслива дівчина. Значить, Красуцької не було… — слідчий задумливо потарабанив пальцями по столу. — А Броварної?
— Я її не знаю.
— Невисока, молода, світла коса, викладена на потилиці, тонкі риси обличчя. Примітна особа і симпатична.
На похороні Євген не бачив жодної жінки з косою. Взагалі коса в наш час приємний виняток. Отже, впала б у вічі.
— Ні, не було.
Але чому Денис запитав за Броварну поряд з Красуцькою? Ніби між ними існував якийсь зв’язок. Стривай, а може?..
— Поки ти набирався суму на похороні, я тут добряче попрацював, — з жартівливим докором зауважив слідчий.
— Ти ж сам відрядив мене туди.
— Ну-ну, не дуйся, — Денис примирливо поплескав Тополюка по руці. — Так ось, стосовно відвідин Броварної. Вона з другого півріччя почала викладати в десятих класах українську літературу. Наша трійця, як і з хімії, анічогісінько у ній. Поставила двійки. І раптом (телефону у неї вдома нема) надходить її чоловікові анонімний лист, видрукуваний на машинці. Зміст: зустрічається з фізруком Хавричем, крутять любов та інше паскудство. Чоловік не вірить. Але за першим другий, третій лист… Ти уявляєш реакцію чоловіка? — і Бухов промовисто зиркнув на оперуповноваженого.