Читать «Ловці манекенів. Про що розмовляють закохані» онлайн - страница 41

Євген відразу згадав про друкарську машинку в квартирі Апостолових. Якщо хлопці дзвонили Красуцькій, то, цілком вірогідно, вони й Броварному писали…

— Мовчиш… — кивнув Денис. — Мене теж вразила її розповідь про листи.

— Як же вона дізналася?

— Варвара Мокіївна майже напам’ять вивчила ті опуси. А якось на перерві почула від Апостолова «Геракл засушений». Переглянула анонімки — скрізь «Геракл засушений». Так дражнили щуплявого Хаврича. Просто, га? Відкриття приголомшило її.

— І вона теж перестала ставити двійки?

— Продовжує і отримує нагінки від Майї Борисівни.

— Вона їй розповіла?

— Не забігай наперед, — застережливо підняв руку Денис. — Анонімку отримала директорка. Викликала фізрука, Броварну, допитувалась. Нічого підозрілого. А коли отримала листа дружина Хаврича, зчинився скандал, і фізрук мусив звільнитися, єдиний мужчина-викладач у школі. Анонімки припинилися.

— Мабуть, трійця ще не встигла вигадати нової капості.

— Очевидно, — погодився слідчий. — Дзвінки, анонімки… Це вже система. Я пішов на завод і розшукав у бюро раціоналізації заявки і пропозиції Апостолова Петра Савелійовича — батька Аркадія. Вилучив їх. Разом із анонімками віддав на експертизу. То як тобі школярики? До чого додумались… — Бухов гидливо скривився.

— У кого ж вони навчилися?! — з серцем випалив Тополюк.

— У кого… Хіба мало у нас пишуть анонімок? — стенув слідчий плечима. — Майже в кожному колективі сидить анонімщик. Отже, вдома розмовляють про них, а діти мотають на вус.

— Мені здається, не лише Красуцькій і Броварній трійця робила підлості.

— Мабуть. Але чи решта вчителів признаються? І часом не через ці витівки хлопці нещирі з нами?

До кабінету хтось постукав. Євген глянув на годинник — 15.45. Напевне викликані Ігор і Аркадій. Поспішили.

— Заходьте, — голосно запросив слідчий.

Це були не десятикласники, а посильний з науково-технічної лабораторії. Подав Бухову сірий пакет. Денис витяг з нього папери, переглянув і задоволено гмукнув.

— Спасибі, — подякував посильному. Коли той вийшов, потер долоні. — Моє передбачення підтвердилось. На почитай.

Акт експертизи. Тополюк перебіг його очима й спинився на висновку. Так, анонімки і заявки на рацпропозиції друкувались на одній машинці. Доказ незаперечний. Тепер залишилося взяти зразок «почерку» машинки Апостолових і віддати на експертизу. Євген не сумнівався щодо її наслідків. Безперечно, не батько Аркадія друкував пасквілі на Броварну. Ось вони, п’ять брудних творінь. На кожному червоним олівцем підкреслені слова «Геракл засушений».

Бухов поклав у шухляду анонімки й акт експертизи. І тут знову постукали. На годиннику — 16.00. Двері відчинились — до кабінету зазирнув Ігор Біронський. Точними виявились учні.

— Можна? — запитав Ігор.

— Прошу, — слідчий звівся і Тополюк теж.

Вони несміло увійшли — високий, міцний Біронський і худорлявий, нижчий за нього Апостолов, обоє одягнуті в джинси і болгарські сорочки — білі з широкими коричневими смугами. Сторожко дивилися на слідчого і оперуповноваженого карного розшуку.