Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 73

Стомлені від багатогодинної їзди, мисливці спішилися. Смуга й Тоні відразу взялися готувати їсти. Незабаром усі відчули запах гарячої кави. З апетитом з’їли другий сніданок, після чого чоловіки запалили люльки. Тоні, перш ніж запалити свою, старанно загасив вогнище, щоб не спричинити в сухому степу пожежу.

— Коли почнемо полювання? — нетерпляче запитав Томек, якого охопила жага дії з моменту зустрічі стада швидких кенгуру.

— Не раніше, ніж через два або три дні, — відповів Вільмовський.

— Я не розумію, навіщо відкладати початок полювання, якщо в нас уже є чудове місце, куди ми можемо загнати кенгуру, — заперечив хлопець.

— Мисливець повинен бути терплячим і передбачливим, — пояснив Томекові батько. — Будь певний, що даремно ми не гаятимемо часу. Поки будемо організовувати облаву, наші товариші, які залишилися на фермі, займуться виготовленням кліток для перевезення тварин і складуть вози, привезені з «Алігатора» в розібраному вигляді. Ми повинні як слід приготуватися. Транспортування тварин на корабель — найважча для нас справа.

— Я й забув про це, — заспокоївшись, відповів Томек і сів на траву поруч із батьком. Той звернувся до слідопита:

— Тоні, тепер нам треба поїхати в селище тубільців, які погодилися взяти участь у полюванні.

— Через три години ми можемо опинитися в селищі «людей-кенгуру», — відповів Тоні.

— Ах, Тоні, Тоні! — вигукнув Томек з обуренням. — Навіть я знаю, що в Австралії немає жодних «людей-кенгуру»!

— А що з ними трапилося? — здивувався Тоні. — Адже вони були на фермі Кларка й розмовляли з нами?

Розмова Томека з тубільцем розсмішила Бентлі. Він посміхнувся й пояснив:

— Австралійські племена поділяються на клани, з яких кожен прибирає собі назву за родом свого заняття. Наприклад, тубільці, які займаються полюванням на кенгуру, прибирають назву «людей-кенгуру», мисливці на ему називаються «людьми-ему»; є й такі, що називають себе «люди-вода». Кенгуру, ему або вода є символами, тобто тотемами їх роду. Тубільці, які належать до даного тоггема, вважають себе основними розпорядниками речей і тварин, ім’я яких носять. Так, плем’я «людей-кенгуру» постачає м’ясо й шкури кенгуру «людям-ему», «людям-води» та іншим, а навзамін отримує від них яйця ему, воду й так далі.

— Тепер я зрозумів, про що говорив Тоні, — заявив Томек. — Ми повинні звернутися по допомогу до племені тубільців, яке обрало за свій тотем кенгуру.

— Саме це й хотів сказати Тоні, уживши вираз «плем’я людей-кенгуру», — підтвердив Бентлі.

— Пан Бентлі добре говорить, — підтвердив Тоні. — Мала Голова тепер уже знає, що таке «люди-кенгуру».

— Оскільки все вже з’ясовано, ми можемо рушати на пошуки племені «людей-кенгуру», — підсумував розмову Вільмовський.

Мисливці посідали на коней і виїхали з ущелини. Вони посувалися на північ уздовж низького пасма скелястих пагорбів. Спека дедалі наростала, тому довелося сповільнити темп їзди.

Через дві години Тоні завернув до ущелини, яка глибоко врізалась у пасмо пагорбів. Коні самі рушили риссю.

— Уже недалеко. Коні зачули воду, — повідомив Тоні.